Головний сержант 61 окремої механізованої степової бригади, житель села Великий Курінь Любешівської громади Віктор Марчик загинув 1 березня 2024 року на Донеччині. Воїну тепер навіки 27 років.
Спогади про захисника опублікувала газета «Нове життя».
Народився і зростав Віктор у Великому Курені, у звичайній сільській родині. Він був єдиним сином у батьків, мав двох старших сестричок, з якими завжди підтримував міцний родинний зв’язок. Після закінчення 11 класів місцевої школи навчання продовжив у Шацькому лісовому коледжі, планував здобувати вищу освіту й працювати у лісовій сфері. Однак не сталося так, як гадалося. Адже згодом Віктора покликала армійська дорога. Саме тоді, коли розпочалася ще неоголошена війна в Україні, Віктор горів великим бажанням стати на захист своєї країни. Розуміючи хвилювання батьків, сестер, Віктор вирішив підписати контракт із ЗСУ потайки від рідних. Понад рік служив на території Луганської і Донецької областей. Був артилеристом.
Після закінчення контракту, повернувся додому. А потім у його житті розпочалася нова світла сторінка. Віктор познайомився із майбутньою дружиною. Переїхав у Дніпро, звідки вона родом. Донечку коханої прийняв за рідну дитину, згодом тішився народженню синочка.
От тільки всі прекрасні сімейні моменти перекреслила повномасштабна війна. Розуміючи небезпечність ситуації, Віктор насамперед вивіз свою дружину з дітками за кордон, щоб уберегти їх. А сам у квітні 2022-го уже був у військовій частині. Спочатку його призначили інструктором із навчання на самохідних артилерійських установках. Згодом разом із побратимами вирушили в зону бойових дій.
Віктор Марчик спочатку воював на території Миколаївщини та Херсонщини. Пережив багато різних небезпечних ситуацій, у яких, здавалося, неможливо і вижити. Але він, як сам любив жартувати, вважав себе щасливчиком. Справедливий, чесний, відповідальний, добрий та мужній. Саме таким воїном був Віктор Марчик, котрий за роки служби отримував багато різних високих нагород.
У травні 2023 року Віктор Марчик їздив на спеціальні навчання до Німеччини. Останнім напрямком, на якому служив наш земляк, став Авдіївський. На жаль, у перший день весни 2024 року його життя обірвалося на війні.
Поховали воїна на кладовищі села Великий Курінь.
Вічна пам’ять і слава Герою!