Військовий, наш земляк з Луцька, розповів, як з побратимами відстежував російські шахеди й ракети, будучи начальником радіолокаційної станції. Олександр побажав не називати свого прізвища. Сказав лише, що у його роті до нього зверталися «Федоровичу». Багато що, з того що він знає і бачив, розповісти не може. Однак навіть ті факти, які відкрив і описав, вражають.
РЛС (радіолокаційна станція) - це очі військових. Суть моєї роботи – в небі виявляти об’єкти й аналізувати їхній рух. Як начальник станції я розвідував і передавав інформацію «вище».
Олександр воював на Сіверському напрямку (Чернігівщина, частково Сумщина). Працював на РЛС радянського зразка, але, попри вік, вона добре справлялася з виявленням сучасних ракет.
- Моя красуня була 81-го року випуску. Ще радянська, часів Брєжнєва, але розробка ще раніша. Попри вік, ця техніка, як на мене, працювала доволі непогано. А ще, враховуючи те, що вона була заточена на інший режим роботи... – здавалося б, вона просто ну не могла бачити те, що зараз літає, бо у час її створення про таке не знали! Але вона бачить. Ми могли виловлювати нею і шахеди, і ракети! Треба просто її відчувати і знати, що ти від неї хочеш, і тоді вона прекрасно себе поводить.
Найприголомшливіше в оповіді військового, офіцера – як росіяни гребують нормами моралі.
Було таке, що рускі "підкладали" під рейсовий цивільний літак - бойовий. Тобто йде пасажирський борт, а десь під ним або збоку від нього - бойовий. Це ж міжнародні авіалінії! Дивишся – і бачиш на екрані, що ціль розділилася, тобто йде рейсовий літак, раптом їх стає два і один з них починає рухатися в твою сторону. Це про те, що вони не просто до українців зневажливо ставляться – вони до всього світу зневажливо ставляться! Їм плювати, чи у Делі, чи у Ташкент летять мирні люди – їм головне справитися з бойовою задачею.
Повну версію розмови з тим, хто захищав небо над Україною від російських ракет і шахедів, читайте ТУТ