Резидент KISS FM розповів усю правду про роботу діджея та Луцьк

Mordax Bastards – це доволі відомий електронний проект. Вже більше 5 років учасники проекту Олег та Ілля працюють над створенням та просуванням якісної музики в клубах по всій країні. А саме сьогодні, 25 січня, вони святкують четверту річницю свого резидентства на одній з найпопулярніших радіостанцій країни – Kiss FM.

Напередодні проект виступив у нічному клубі Hollywood в Луцьку. Перший скористався можливістю та поспілкувався з одним з Mordax Bastards – Олегом Старіченком.

Про діджеїнг, резидентство, квоти на музику та життя представників клубної сфери читайте у проекті FOXYЧат на Першому.

фото з архіву Mordax Bastards

- Ти вже давно є резидентом топової радіостанції KISS FM. Розкажи, будь ласка, що дає для діджеїв резидентство на таких потужних станціях?

- У нас кілька топових радіостанцій – NRJ, DJ FM та KISS FM. Якщо ти граєш на одній з них – це дає тобі кілька переваг та можливість користуватися  послугами резидентства. По-перше, це те місце, де ти маєш право грати своє радіо-шоу. Ти засилаєш туди свій саунд, а там його ставлять в ефір.  В клубах також інше ставлення. Круто, коли ти приїжджаєш, і тебе представляють як резидента KISS FM.

Зазвичай на топових радіостанціях працює небагато діджеїв, десь до 20 людей. Відповідно, таке резидентство підносить тебе на дещо вищий рівень, ніж інших. Але для того, щоб стати резидентом треба попотіти.

- А як ви взагалі потрапили на це радіо?

- Коли працювали в клубі «Міленіум» в Черкасах, познайомилися з Аньою Арфеєвою. Вирішили написати спільний трек. Пройшло достатньо багато часу, і тут вона мені говорить ,що на KISS FM нема гімну. Так з’явилася ідея написати пісню «Я люблю тебе KISS FM». Завдяки цьому треку ми й стали резидентами.

- Як ваша пісня стала гі́мном? Це правда, що цьому посприяли слухачі?

- Доволі все просто. Це був жартівливий трек, на якого не покладали надії. Грубо кажучи, він робився спеціально під визначену радіостанцію. Я міг його пограти в клубах, але це так  - погралося і забулося. А після кількох місяців він став топовим по завантаженнях, по всьому… Люди попросили опублікувати версію без вокалу, вони його й охрестили гімном. Кліп, який вийшов на цю пісню, теж дав поштовх в просуванні. Пісня й зараз достатньо популярна, її замовляють на радіо до цих пір. Якось так складається, що пісні, які пишуть з гумором, залітають! Перевірено мільйонами разів.

- До того, як почали співпрацю з KISS FM, чим займалися?

- Проект Mordax Bastards існує вже 6 років, чотири з яких ми резиденти KISS FM. Пам’ятаю, що почали ми співпрацювати з радіо 25 січня, на Тетянин День.

В мене є 14 років досвіду написання музики. Колись зустрілися з Іллею і вирішили замутити проект. Правда тоді, ми були приковані до клубу, бо були арт-директорами і резидентами. А після того, як пішли, в нас розв’язалися руки. Ми стали більше промоутити наш проект, займатися виступами та гастролями. Зараз ми виступаємо майже щовихідних.

- Який стиль переважає у ваших сетах?

- Я олдскульний. Тому – хаус. Ця музика найбільше наближена до попси. Всі називають це комерцією – я називаю «хаусня». Це може бути і deep house, і bigroom house, і future house. Знову ж таки, коли діджей грає, це називається «вінегрет під шубою». Чому? Бо це збірна солянка зі всього. Ти ж не можеш в клубі грати три години конкретно один стиль. Якщо це комерційний клуб, ти граєш і змішуєш кілька напрямків. Якщо ж це open air чи рейв якийсь або закрита вечірка, де в тебе є певний формат, тоді ти й граєш відповідно один стиль. Це скрізь так.

Сьогодні є дуже мало клубів, де тобі повністю розв’язують руки. Зазвичай є обмеження. В луцькому Hollywood, де я грав на вихідних, теж є обмеження – не грати російську попсу. Але це мені дуже подобається.

MordaxBastards під час свого сету у нічному клубі Hollywood в Луцьку

Не в образу усім поціновувачам російської музики, але музика, яка в пріоритеті грає на радіо, – це виключно радійна сфера. А люди приходять в нічний клуб і пробують вмовити діджеїв поставити Лободу, Монатіка і Макса Барських, бо вони звучать у них на дзвінках мобільних і в навушниках щодня…  Певно ж вони добре наслухалися вже. Діджей, який приїжджає в клуб, повинен чимось дивувати. Він не має грати те ж саме, що й резидент перед ним.  

В будь-якому випадку діджей повинен працювати на клуб. Як говорив мій старий друг – розігнав, порвав, попустив. Коли люди приходять в клуб, вони мають слухати щось нове. Бо часто буває так – не чують знайомого вокалу і відразу розбігаються з танцполу. Все  повинно бути збалансовано. В міру попси і в міру хорошої якісної музики. Треба трохи відкривати очі на тематику, показувати, що існує інша музика, окрім тих пісень та виконавців, яких щодня чують з радіостанцій.

- Чого вирішили бути саме діджеями? В тебе дві вищих освіти – програміст-економіст і романо-германська філологія. Сьогодні це досить прибуткові сфери. Чи все ж діджеїнг дає змогу заробити більше?

- Мій колега Ілля взагалі юрист за освітою! А я вступив на навчання з дурості. Якби мав змогу вернутися назад, то б не вступав. Програмування доволі прибуткова сфера діяльності. Але я не хочу займатися справою, яка мені не близька до душі. Що таке хороша робота – це хобі, яке приносить хороші гроші. Відповідно займатися улюбленою справою – це добре.

- Що думаєш про резидентство у клубі? Чи може діджей постійно грати лише в одному місці?

- Резидентство сковує руки, я вважаю. У всьому. Я був резидентом довгий час. Ти прив’язаний до одного місця дислокації. Ті самі люди, фактично, кожен вечір. Коли в тебе вільний гастрольний графік – ти міняєш місця. Робота, яка є побутовою, – вона вже не буде творчою. Вона набридає.

- Від чого залежить заробітна плата діджея?

- Від імені, манери, популярності. Якщо ти затребуваний, в тебе є 3-4 дати в місяць, а то й більше. Проблема  в одному - клуби часто не хочуть платити ті гроші, які ми хочемо. Багато грошей іде на створення нормального луку, хорошої фотосесії. В тебе є ім’я – отже, має бути портфоліо. Коли ми оголошуємо суму клубу, всі хочуть «сторгуватися» і звести її до мінімуму.

Всю суму, яку ти заробляєш, ти все одно додому не привезеш. Є багато витрат, які клуб не хоче оплачувати окремо, бо це не проблема клубу. Елементарні речі – поїсти в дорозі, пересування якісь. Хоча деякі клуби оплачують, звісно.

- Часто між представниками клубної сфери ведуться перепалки – хто такий справжній діджей. То все ж, на твою думку, хто це? Той, хто пише власну музику, ремікси, чи той, хто просто вміє зводити теки і грає в клубах?

- Поняття діджеїнгу в наш час настільки змішалося, що часто дати точну відповідь справді важко. Спробуємо розібратися.  Діджей – це диск жокей. Людина, яка компілює музику на свій смак, щоб завести публіку. А музикант – саунд продюсер – це інше.

В Європі це все дуже різне, а в нас все дуже змішано. Діджей повинен грати, музиканти і продюсери - писати музику. Часто діджей і продюсер – це одна людина. Тобто, якщо він просто їздить по клубах і грає музику – це діджей, якщо ж він пише свої треки – це музикант. Є діджеї, які не є продюсерами, а є продюсери, які не є діджеями.

От візьмемо до уваги всім відомого Avicii. Він до цих пір музикант і пише популярну музику. Але він завершив свою діджейську кар’єру. Ми його сетів більше не почуємо, на жаль. Відповідно це дуже розширене поняття. Його не охарактеризуєш двома словами.

- Часто буває так, що той, хто грає комерцію в клубах, заробляє більше і має більшу популярність, ніж той, хто грає якісну музику. Чому?

- Граєш комерцію – заробляєш багато. Граєш андеграунд – заробляєш мало. Тому що комерція зводиться до популярності. Ти граєш комерцію – ти на мейнстрімі. Таке явище. В Європі зовсім по-іншому. У певних країнах є дуже високооплачувані діджеї андеграунд-напрямків. В них високі гонорари. У нас люди дуже «спопсилися». Якщо пригадати те, що було 5-7 років назад - ми грали багато чого цікавого. Пробували здивувати чимось. Тоді не було такого загального доступу до музики. А зараз все по-іншому. Музики велика кількість, і дуже багато шлаку. Якісної теж достатньо, але вона втрачається у хаосі.

- Що думаєш про шоу у клубах? Багато діджеїв (діджейок) просто роблять шоу у світлодіодних костюмах, з танцями або топлес. І їхні гонорари вдвічі, а то й утричі більші за ті, які просто грають якісну музику.

- За топлес не буду казати нічого. Раніше ми пробували здивувати музикою. Зараз дивуємо зовнішнім виглядом. Відповідно, якщо ти будеш забитий наглухо татуюваннями, з лед-приколами, то будеш заробляти більше. Ти працював над своїм іміджем. Ти вкладав у це гроші. Ти будеш хотіти відбити це. Зробити вбрання вартує кошти. Ти «вкидуєш» гроші – тобі треба з цього щось мати. Діджей – зараз більше артист. Він має гарно і стильно виглядати.

Зараз часто нема такого, як було колись, коли людей збирає діджей. Хіба що в менших містах. От в Києві людям однаково хто грає, головне, щоб гарно виглядав. Запитаєш людей, хто грає зараз, а вони без поняття. «Рубає» нормально та й все. Люди мало йдуть на діджея. Мало поціновувачів зараз є. Але все ж такі люди лишилися.

Нема значення, якою професією займається людина - DJ, MC, музикант, фотограф - важливо займатися нею на всі 100 %. Тоді він зможе бути професіоналом своєї справи.

 

- Нещодавно на сайті KISS FM з’явився тізер вашого нового кліпу. Коли планується вихід роботи? Як взагалі відбувався процес написання музики, зйомок кліпу?

- Місяць тому у нас пройшли зйомки на пісню «Не заплачу». Автором треку також є Дископапа і талановита вокаліста з Києва Катерина Денисенко. Пісня писалася з жовтня місяця, було багато варіацій. Потім вирішили зняти кліп. Ми не зірки, щоб тратитися на таке, але вклали достатньо грошей в роботу. Через місяця півтора-два люди вже побачать фінальну версію кліпу.

Пісня лірична, про любов. Привідкрию вам таємницю - в кліпі чотири дійові особи. Це дівчина, яка  розказує історію про любов. Це хлопець, який не може визначитися. Це скрипалька і дерижер. Так, це звучить, як оселедець під шубою, але задумка кліпу, надіюся, сподобається людям. Лірична пісня про жіночі почуття, україномовна, що зараз є мейнстрімом. Реліз планується на одному з кращих лейблів України - Moon Records. 

- Як думаєш, чому за такий невеликий проміжок часу з’явилося так багато хорошої української музики і артистів?

- Поясню. Не так давно прийняли закон про квоти. Думаю, що це через це. Якщо є попит – є пропозиція. Квоти були введені необдумано. Не було тієї кількості якісного українського матеріалу для радіо. Тому грало багато шлаку, непідготовленого матеріалу. Зараз пройшов час, відповідно багато якісного саунду з’явилося, багато музикантів і продюсерів, які дійсно роблять правильно.

- Багато людей думає, що клубна тусовка багато п’є. Знаю, що ти взагалі не вживаєш алкоголю. Чому так? Чи можна працювати в клубі і не вживати?

- Відповім з сарказмом. Якщо діджей каже, що він не курить і не п’є, значить він вже накурився і «набухався». Раніше, коли я був юний, у 20-22 роки я часто для настрою під час виступу міг випити. Але зараз я думаю, що алкоголь - це не дуже добре.

Уяви, що ти водій і тобі треба сідати за кермо. Так само й коли ти граєш, – треба бути відповідальним. Одні кажуть, що круто бути на одній хвилі з публікою, але хтось в клубі більш п’яний, хтось менш, хтось взагалі тверезий прийшов, а хтось під чимось. І що тобі робити? Я не п’ю протягом трьох років вже і категорично ставлюся до наркотиків.

 

- Ти в Луцьку не вперше, маєш тут купу друзів. Нарешті вдалося погуляти містом. Які враження лишилися? Що можеш сказати про Луцьк?

- Луцьк шикарний. Прикольне містечко. Я люблю західну Україну, приїжджаю сюди вже вчетверте, і нарешті зміг подивився Луцьк. Мені місто сподобалося добротою і позитивом. Тут є минуле і сучасне, які гармоніюють. Це одне з улюблених міст.

Розмовляла Іванна Костюк 

Фото Роман Домбровський та особисті архіви


#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Клієнти «Волиньгаз Збут» майже в два рази збільшили неплатежі за газ
Наступна новина Лучанка подзвонила в поліцію і заявила, що вона «вбила» чоловіка
Схожі новини