У День матері, у Воротнівському лісництві ДП «Ківерцівське ЛГ», де діє Лісівничий молодіжний центр, побували дітки загиблих бійців АТО зі своїми мамами.
У «Волинську Швейцарію» з’їхалися родини Небесного Легіону з Рівненської, Львівської, Житомирської та, звісно, Волинської областей.
Про це повідомляє прес-служба Волинського ОУЛМГ.
Були цього дня традиційні лісівничі уроки на свіжому повітрі, активні ігри, вікторини, тихі розмови та спогади і просто спілкування з природою.
Подібний захід у співпраці з волонтерським рухом «Меценати для солдата» волинські лісівники проводять уже вдруге. Перший раз така зустріч відбулася восени минулого року, коли ініціативу висловив начальник Волинського ОУЛМГ Олександр Кватирко. Тоді до Воротнева прибули дітки волинських родин Небесного Легіону.
Головний організатор – керівник волонтерського руху «Меценати для солдата» Руслан Теліпський – розповідає, що у них проходив з’їзд родин Небесного Легіону. Загалом до Луцька прибули 140 людей з 5 областей України. Деякі родини вже повернулися додому, деякі поїхали побачити Світязь, а основна група на другий день перебування в обласному центрі обрала відпочинок у воротнівському лісі.
Приємно, що до «Волинської Швейцарії» приїхало понад 60 дружин та їхніх діток полеглих Героїв, також були і бабусі з дідусями, що вперше відпочивали тут з онуками серед гарних зелених краєвидів.
Волонтер Маргарита Паламарчук із Луцька розповідає, що тут уперше. Вона приїхала з дівчинкою Вікою, котрою опікується (являється ментором) в рамках проекту «старший брат», мама якої бути не змогла. Зізнається, що дуже задоволена побаченим.
– Може, у вас тут є вакансії? – каже. – То я б залюбки у такому місці працювала! Дуже гарно.
Тато загиблого Героя Володимира Крохмаля – Антон Крохмаль із с. П’ятидні Володимир-Волинського р-ну приїхав із онуком. Теж Володимиром. Каже, приємно, що є такі заходи. Всюди з онуком буває.
Відпочинком на природі задоволена й Анна Писарук із с. Піддубці Луцького р-ну. Розповідає, що й минулого разу була у воротнівському лісі. Задоволена всім.
– Відпочинок тут чудовий. І місце дуже гарне. Приймають нас прекрасно, – каже.
Розповідає Анна і свою історію. Чоловік – Сергій Писарук – загинув у 2014 році. Остання зустріч сина і тата відбулася, коли хлопчику було 4 місяці. Тепер уже – 4 рочки. Син бачить тата на стендах. І знає зі спогадів. Мами та бабусі.
…У кожної із цих мам своя історія. Із болісними спогадами. Але об’єднує їх сила духу та позитивне сприйняття життя. Про це говорять щирі посмішки і сяючі очі. Вони – справжні мами, які виховують своїх діток у любові. І відкривають для них цей світ у прекрасних барвах.