Після анексії Криму Росією у 2014 році, багато кримських татар, які проживали на півострові, змінили своє місце локації.
Така ж історія трапилася і з головою ГО «Кримські татари Волині» Сервером Зейнідіновим, який раніше із сім’єю жив у селі Бородіно Джанкойського району.
День переїзду із рідного села до Луцька чоловік згадує із важкістю на серці. Через те, що потрібно було робити громадянство Росії, він та його рідні не змогли переступити через себе.
«Спочатку до Луцька переїхала моя сім’я. З цим містом ми вже були знайомі, адже тут у 2006-2010 роках навчалася дочка. Сам і із старшим сином лишилися у Криму, бо мали надію, що все стане на свої місця, Росія визнає міжнародне право, але вийшло, як вийшло», – розповідає Сервер Зейнідінов.
Він зазначає, що друзі та волонтери дуже допомогли їм із переїздом, а місцеве населення зустріло, як рідних.
«Татари живуть кланами, тобто навіть п’ятиюрідні вважаються дуже близькими, як двоюрідні. З нашого «клану» виїхали тільки ми, а родичі з моєї сторони та сторони жінки лишилися там. Кожного дня ми з ними обов’язково зв’язуємося по Скайпу. Завжди заходимо у Вайбер, адже в будь-який момент нам можуть написати рідні. Про політику не говоримо, бо все перевіряється. У людей навіть траплялися випадки, коли при розмові татарською мовою, її перекладали, а потім приходили та штрафували», – ділиться голова громадської організації.
Сервер Зейнідінов пригадує, що коли він із сім’єю переїжджав до Луцька, то до себе їх прийняла родина із Піддубців. Волиняни подали заявку волонтерам, що у них є квартира в Луцьку, яку вони можуть надати переселенцям.
«Волею долі до них потрапили ми. Рік ці люди не брали з нас ніяких грошей. Було незручно зловживати їхньою гостинністю, але нам сказали, що коли ми влаштуємось, тоді можна буде говорити про щось. Зараз ми вже як родичі: запрошуємо один одного на традиційні свята», – каже Зейнідінов.
Із всіх свят чоловік виділяє Різдво. З його слів, ніколи не бачив такої куті, як готують місцеві жителі.
«Наші сусіди пригощали кутею, але це був просто рис та карамель, куплена в магазині, а справжню кутю ми спробували вже тут», – зазначив кримчанин.
До слова, він поділився історією, як його дружина поїхала на похорони до батька. Їй потрібно було купувати сім-карту за паспортом, але російського паспорту не мала, тому вже на місці їй допомогли вирішити це питання. За звичкою, вона спокійно говорила про політику, проте тут розмову перервали і жінці прийшло повідомлення-попередження, що вона веде екстремістську розмову.
«Це якщо у кількох словах, що таке Росія. Це тюрма розміром у півострів. Ну а у мене заборона в’їзду. Офіційно її немає, але наші служби попередили, що я у чорних списках ФСБ, тому мені не рекомендують їздити у Крим», – додає Сервер Зейнідінов.
Чоловік вважає, що в Україні, у своїй країні, кримські татари — її громадяни, які можуть користуватися конституційними правами, а у Криму великий натиск на кримських татар, оскільки це корінний народ. Вони організовано пручаються і їхня «боротьба» не несе насильницьких методів.
«Взагалі Росія чого добивається? Вони заборонили меджліс, потім знайшли 5-6 колаборантів та хотіли зробити псевдомеджліс, а від імені цих людей заявити, що «корінний народ» згідний із приєднанням до Росії. Але люди не пішли за ними і тепер вони перейшли до давки, крадуть людей. Наразі, здається, вже 44 людини пропали, із них 6 вже знайшли вбитими, насильницьким способом.
Йдуть обшуки, у мечеті підкидують заборонені книжки. Просто так взяти і посадити людину вони не можуть, а от в такий спосіб – інкримінують екстремізм. Розуміють, що останнє слово за корінним народом, якщо вони скажуть, що підтримують Росію, то все – санкції зняті, Європа відходить в бік», – підсумовує Зейнідінов.
Сервер Зейнідінов стверджує, що якби Крим знову був у складі України, то він залюбки повернувся б туди та продовжив займатися городництвом.
«Це моя країна. Навіть якби там було лише голе каміння, я б хотів повернутися. Тільки там повністю збереглись моя мова та культура, ми там сформувались як народ», – каже чоловік.
У Луцьку фермер навіть пробував торгувати на ринку, але з часом знайшов теплиці у селі Княгининок та взяв їх у оренду в одному державному підприємстві. Окрім цього, чоловік є головою ГО «Кримські татари Волині» та головою їхньої релігійної общини.
Сервер Зейнідінов розповів, що він спеціалізується на теплицях та виноградництві. На Волині ж вирощує овочі. З собою з Криму він привіз 25 маточних кущів винограду та висадив їх у селі Піддубці в родини, яка нас прийняла.
«Наразі я орендую теплиці, які більше 15 років стояли без діла. Відремонтував їх, накрив, зараз звідти трішки щось продаю. Але маю певні «зіткнення» з чиновниками, бо вони хочуть, щоб або їм віддали все, або працювали на них. Ну... поки боремось», – сказав Зейнідінов.
Довідково: 18 травня – День боротьби за права кримськотатарського народу. День пам'яті в Україні, що відзначається щорічно у річницю депортації кримськотатарського народу 1944 року.
Текст: Іванна СОЛОМАНЧУК (Перший).
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ (Перший).