«Рвався вперед, щоб якнайшвидше знищити окупантів»: спогади про загиблого морпіха з Волині

Морпіх Володимир Степанюк, позивний Степ, загинув 20 січня 2023 року в районі села Водяне, що на Донеччині. Коли їхав рятувати поранених побратимів, потрапив під обстріл окупантів. Внаслідок вибуху снаряда зазнав смертельних осколкових поранень.

Воїну було 38 років, - йдеться на фейсбук-сторінці Меморіал Героїв.

Володимир Васильович народився в селі Ржищів Волинської області. Навчався в Горохівській автошколі та Нововолинському ПТУ. Був за фахом гірничим підземним робітником вугільної промисловості. У мирному житті 10 років працював на шахті №1 у місті Нововолинськ. Дуже любив природу, риболовлю і «тихе» полювання.

На момент повномасштабного вторгнення Володимир працював за кордоном на будівництві. Проте він вирішив повернутися, залишив усе та пішов добровільно захищати Україну від ворога. Долучився до Військово-морських сил ЗСУ. Службу проходив на посаді водія у 36-ій окремій бригаді морської піхоти.

«Володимир був справжнім патріотом своєї країни. Він був чесним, справедливим. Ніколи не казав зайвого. Всі свої почуття, всю любов до рідних та України доводив на ділі. Таких, як він, дуже мало, на жаль», – поділилася дружина загиблого Марія.

Рідна сестра загиблого воїна Оксана каже, що її брат був дуже щирою, позитивною, дружелюбною та вольовою людиною. 

«До початку повномасштабного вторгнення Володимир перебував за кордоном і в перший же день повернувся в Україну, пішов в місцевий ТЦК та наполегливо вимагав зарахувати його до лав Збройних Сил України. Був справедливим, мужнім і сміливим і постійно рвався вперед, щоб якнайшвидше знищити окупантів, які полізли на нашу землю. Був співчутливим та відчайдушним, завжди брався за виконання поставленого завдання і допомагав іншим», – розповіла Оксана.

Поховали захисника в рідному селі.

У Володимира залишилися мама, сестри, дружина і син.


#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Медики «Сталевої Сотки» лікуватимуть зуби військовим
Схожі новини