Студентська пора – певно, той період у житті кожної людини, коли попрощався вже з дитинством, але ще тільки на порозі дорослого життя. Тож вперше доводиться приймати самостійні рішення і нести за них відповідальність, вперше доводиться ділити власні гроші і думати, де би їх взяти ще.
Окрім всього – це пора нових друзів, нових знайомств та нових захоплень. Період дещо безтурботний, але дуже насичений та цікавий.
Окрім пар та бібліотек, домашніх завдань та занять улюбленими справами, студенти завжди знаходять час для відпочинку. Колись хтось навіть сказав, що від студентства треба брати все: розваги, відпочинок, а пари варто залишати на «ніч, бо до півночі студенти гуляють, а опісля – вчаться». Так це чи ні, вирішує кожен сам собі, але законний День студента святкувати повинні всі.
Якими пам’ятають свої Дні студентів відомі волиняни, пропонуємо у підбірці.
Тетяна Власова, співачка:
«Я, мабуть, не була справжньою студенткою, бо вже з першого курсу працювала за фахом. Тож усі звичні атрибути студентського життя пройшли якось повз мене, у тому числі і День студента. Хоча ні, не зовсім – про це свято я знала, тому що відзначали його не тільки в листопаді, а ще й 25 січня, як раз у День Тетяни.
Тож поки всіх студентів вітали з їх святом, мене вітали з моїм Днем ангела. Якщо ж говорити загалом, то головний спогад, який у мене пов’язаний із Днем студента – це шалений шум до ранку під вікнами гуртожитка, де я жила у Львові. Поки я, заучка, сиділа у своїй кімнаті і вчилась, інші студенти гучно відзначали. Але на це воно й студентське свято, щоб трохи погаласувати».
Тарас Божидарнік, викладач Луцького НТУ:
«День студента святкували і з одногрупниками рідного «політеху» в Луцьку, і коли здобував другу освіту у ЛНУ імені І. Я. Франка. Пригадую стипендію в розмірі 9 грн 86 коп., до речі, підвищена і за старосту надбавка, це при курсі 2 грн за долар, - це були «страшні гроші».
Згадую, як відзначали в кафе «Меридіан» на Даньшина, а потім гуртом тролейбусом поїхали на дискотеку в «Будинок офіцерів». На жаль, обидві будівлі нині не функціонують.
Студентські роки були чудовим періодом, хоча це були лихі 90-і».
Андрій Разумовський, директор будівельної компанії «Інвестор»:
«День студента – це завжди було дуже весело. Нас завжди було багато, і гуляли ми до кінця. Хоча грошей особливо багато не мали».
Священик Олег Точинський, прес-секретар Волинської єпархії УПЦ:
«Хоча офіційно у семінаріях не святкується День студента, однак ми, навчаючись у духовній школі, відчували себе причетними до цього свята. Перш за все, через те, що у кожного семінариста завжди були друзі, які навчалися у світських ВНЗ. Разом з тим навчання у Волинській духовній семінарії багато чим нагадує освітній процес в інших навчальних закладах.
Були часи, коли ВДС проводила спільні наукові конференції з СНУ ім. Лесі Українки та іншими ВНЗ нашого міста. Це був цікавий, насичений та безтурботний період. Студентські роки потрібно цінувати і зробити все, аби за роки, після навчання, мати лише приємні спогади про цей час».
Андрій Мацкевич, організатор масових заходів у Луцьку:
«З днем студента пов’язано багато спогадів, оскільки я ще сам не так давно був ним. Напевно, найяскравіші згадки з першого Дня студента, коли ти ще не встиг усвідомити себе у цій новій для тебе ролі. А ще пригадується мені готель Лучеськ, де і було моє перше святкування, але це вже особисте для мене і моїх одногрупників. Єдине, що можу сказати, це запам’ятається на все життя».
Ірина Констанкевич, народний депутат України:
«Усі свята в часи студентства були гарною нагодою повеселитися. Святкували не дуже гучно, бо переважно дівчата-філологині, але весело і просто. (До речі, хто отримував стипендію міг накрити і багатий стіл).
Кульмінацією була дискотека. Вона відбувалася у залі між двома гуртожитками Київського університету Шевченка, №17 філологічного факультету і №16 факультету кібернетики (а там хлопців було багато). Тому саме там відбувалися і знайомства, і розваги.
До речі, у комітеті з питань науки і освіти Верховної Ради працює гарний колега, який мене згадав зі студентства і тих спільних дискотек. Світ тісний… Гонорово ми відсвяткували лише «золоту середину» на третьому курсі. Пішли групою в дорогий ресторан. Рахунок був дійсно гоноровий. Пишу і посміхаюся, бо за законами жанру, на жаль, не усе можу розповісти… Можливо, як збіжить термін давності…».
Олександр Дурманенко, фотокореспондент газети «Волинь-нова»:
«День студента у мене пов’язаний із першим виступом на сцені. Трішки випили, для хоробрості, і я вийшов перед глядачами в образі феї. Саме феї – в нічній сорочці та з чарівною паличкою. Ніколи цього не забуду».
Любов Шекель