Тут пахне свічами, а тишу час від часу сколихує гул дзвонів. Зовсім поруч Свято-Троїцький собор, а якщо піднятись на третій поверх будівлі, видно Старе місто. На стіні поряд з іконами висять мультимедійні дошки. У вітальні облаштували камін, стоїть фортепіано 1927 року. У бібліотеці на сусідніх полках розміщені євангелії, яким сотні років, та книги сучасних письменників-фантастів.
Такою особливою є атмосфера у Волинській православній богословській академії. Заклад унікальний не тільки для Волині, а й для всієї країни. Це один із небагатьох вишів, який готує регентів та священиків. Випускники академії – керівники хорів, настоятелі церков у різних областях, митрополити, архієреї, єпископи, військові капелани, викладачі духовних навчальних закладів.
За 222 роки академія п’ять разів змінювала «прописку». Навчання відбувалось в Острозі, Ганнополі, Кременці, Житомирі та Луцьку.
Потрапити в академію просто так не можна, адже заклад закритого типу. Але ректор, протоієрей Володимир Вакін з радістю влаштував для «Першого» екскурсію.
Храм всіх святих землі Волинської
Ні, це не той храм, який будують на проспекті Соборності. Це своєрідна лабораторія студентів, домашній храм, де вони вчаться непростого мистецтва – молитись. Тут відбуваються ранкові та вечірні служби.
А ще це єдиний навчальний заклад, де у Великий піст протягом 40 днів читають Невсипущий Псалтир: зранку, вдень, вночі, кожен студент – у свою годину.
Затвори
Мешкають студенти на території закладу. Винаймати квартиру в місті дозволяють лише студентам старших курсів.
Кімнати в академії називають не інакше, як затвори. Оскільки в закладі все регламентовано, вирішили покреативити бодай із назвами. Саме тому затвори не нумеруються. Наприклад, один має назву «Драбинівка», бо розташований біля драбини. Інший називається «Забугрівка»: у ньому колись жили іноземці.
У кімнатах – мінімалізм. Сплять студенти на двоповерхових ліжках.
Речі зберігають у тумбочках та шафах. У дівчат кількість останніх трохи більша, адже в них зазвичай більше речей.
Класи
У більших навчаються студенти перших курсів, у менших – старшокурсники.
Жодна аудиторія не має штор чи жалюзі. Натомість у кожній є комп’ютери з проекторами та фортепіано.
Обов’язковий елемент – ікони. У класах для регентів є дошки з нотним станом та дзеркала. Ті, хто займається вокалом, повинні бачити своє відображення, щоб правильно виконувати пісню. Якщо студент під час співу піднімає плечі, то дихання поставлене неправильно. Від цього збільшується навантаження на голосові зв’язки і звук не такий чистий.
Є також військовий кабінет зі зброєю та уламками снарядів. Тут проходять вишкіл ті, хто хоче стати капеланом на війні.
Бібліотека
Містить понад 9 тисяч книг. Розміщені вони на рухливих стелажах. Тут є богослужбова, святоотцівська, наукова, історична та художня література.
Найстарішій книзі майже чотириста років. На перший погляд важко зрозуміти, який стародрук старіший. Ті, що використовувались менше чи зберігалися у надто вологих приміщеннях, виглядають гірше. Сторінки, які часто розгортали, темніші, зі стертими номерами, часом пропалені воском від свічок.
Студентів не обмежують у виборі книг, щоб вони могли критично проаналізували будь-яку інформацію, навіть підозрілу.
У читальному залі теж є чимало унікальних речей – старовинних антимінсів. Антимінс – це посвячена хустина, без якої не можна служити літургії.
В академії зберігаються антимінси, видані ще 1861 року. Є також антимінси, які видали для церков в еміграції.
Їдальня та спортзал
Як каже ректор, це місця для фізичного підкріплення студентів. У їдальні яскравий дизайн. На стіні висить репринт «Таємної вечері» Рембранта.
Зайти у спортзал можна лише у змінному взутті. У ньому є основні тренажери для підтримання фізичної форми та тенісний стіл.
Особливу увагу під час тренувань хлопці звертають на спину, адже священики багато часу проводять на службах. У приміщенні діє кондиціонер та кварцова лампа.
Зал-трансформер
Актовий зал – ще одна цікавинка академії. Таких в Україні – одиниці. Він особливий тим, що всі стільці рухомі. Їх можна буквально сховати під сценою, якщо необхідно звільнити місце для проведення заходу чи танців.
Трансформерами є також штори. Вони складаються із ярусів, завдяки чому над сценою не потрібен додатковий простір, аби їх підняти. Придумав таку техніку владика.
На стіні є мультимедійна дошка, тому тут зручно проводити конференції. Менш масштабні заходи проводять в іншій залі – з каміном.
«Зроблений він не для того, щоб тут тепло було, а щоб прививати студентам аристократичність», – пояснює Володимир Вакін.
Тут також стоїть фортепіано 1927 року.
Професорська
Уміщує низку цінних речей. У ній зберігаються примірники літератури, яку видає академія. Це переклади творів святих отців, фаховий журнал «Волинський благовісник», матеріали конференцій. До видавництва залучають студентів, особливо магістрів.
«Дуже часто студенти пишуть дуже нестандартні статті. У нас була робота про Толкіна і його літературну спадщину», - розповідає протоієрей.
Книги друкують за кошти меценатів – бізнесменів, будівельників, аграріїв тощо.
Півстіни займає картина Володимира Жупанюка, яка відображає розвиток освіти на Волині, починаючи від найдавніших часів. Цікаво, що створював її художник прямо тут, оскільки полотно велике.
Також у професорській є герб, хоругви та прапори закладу.
Найцікавіше в академії не приміщення, а навчальний процес та власне самі студенти. Їх є близько двохсот, і всі дуже різні. Хтось цікавиться комп’ютерами, хтось зорями, хтось ще чимось. Дехто вже має вищу освіту. Приїжджають навчатись із усієї України та з-за кордону: Аргентини, Бразилії, Парагваю, Канади, Європи, США.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Луцьку артист із США прийняв дияконський сан
Цілий день студенти зайняті, адже пари відбуваються у різні години. Також вони долучаються до різних благодійних та культурних заходів, проведення молодіжних християнських таборів, займаються спортом, влаштовують кіноперегляди. Крім того, встигають мандрувати, відвідувати святі місця, бувати у гостях в студентів з інших вишів, причому не тільки богословських.
А ще – прибирають приміщення та ходять на побачення.
Працю використовують не тільки для самодисципліни, а й як виховання для тих, хто не спить після відбою чи веде себе негідно, наприклад, курить чи вживає алкоголь. За дотриманням дисципліни та графіку стежить інспектор, а при виборі покарання залучають цілу інспекторську комісію та адміністрацію.
В окремих випадках проблем із дисципліною застосовують особливий метод – перебування у монастирі.
«Отак сходу ми не відраховуємо. Ми дивимось: може, це Господь дав досвід. Якщо це разово, то тоді треба застосувати лікування. Часто це необхідно, щоб студент побачив свою неміч після падіння та здобув покаяння. Щоб не прийшов такий ідеальний священик-відмінник і не повчав всіх, які вони грішники, а він праведний. Священик, щоб міг порадити людині не книжно, а з досвіду, має пройти вишкіл. У людини має бути розуміння і співстраждання до проблем людей. І вміння їх лікувати. Оце покликання священика», – каже Володимир Вакін.
Розповідає, що з набором проблем ніколи нема, а от відраховувати таки доводиться. Хтось з часом розуміє, що не зможе бути священиком, хтось погано вчиться чи поводиться.
«Це не тільки спеціальність. Це покликання і служіння, тому до цього треба дозріти. Через гарного священика може багато людей спастись, а через негарного може бути багато спокус. Тут дуже грамотно треба підходити», – пояснює ректор.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Зайнятість – це боротьба з гріхом»: топ-10 цитат луцького протоієрея
Для вступників і на богослів’я, і на регентство діють обмеження у віці. Перші мають бути не старшими 35 років, а другі – 45 років. Це необхідно для того, щоб люди віддавали кращі роки життя для служіння. Хоча бувають винятки, коли дозволяли навчатись і старшим людям.
Підйом в академії у тих, хто має ранкову службу, о 6:30, решта просинаються пізніше. Відбій влітку о 23:00, а взимку – о 22:00. Якщо після цієї години у когось не вимкнене світло і він не в ліжку, до нього застосовують засіб «хто не хоче спати, той хоче зробити академію чистішою». Не сплять після відбою тільки чергові, які прибирають у приміщеннях.
«У вівтар жінка не може заходити. Якщо ми не навчимо студента дотримуватись порядку зараз, то потім вівтар буде у безпорядку. Це теж гріх. Господь за цей гріх карає. У Біблії йдеться, що буде проклятий всякий, хто робить Господню справу з недбальством. Бруд – це одна із ознак недбальства», – каже Володимир Вакін.
У студентів є низка предметів. Вони вивчають Святе Письме, богослов’я, церковне читання та співи, Церковний Устав, історію України та Української Православної Церкви, сектознавство, українську та іноземні мови тощо. Дуже цінують в академії першоджерело та святоотцівську спадщину, які закладають правильні основи віри.
«Окрім суми знать основне завдання викладачів – сформувати особистість, яка цілісна, має свої орієнтири, моральну систему, яка віруюча, відчуває благодать і може за собою повести. Це виховний і пізнавальний процес, щоб людина мала духовну розсудливість, яка дає всьому віру. От наприклад, доброта – це добре чи погано? Добре, але якщо ти не маєш розсудливості, ти перетворюєшся у м’яку людину. Строгість – це добре чи погано? Добре, але без розслудливості ти перетворюєшся у жорстку людину. Поважати старших – це добре чи погано? Добре, але якщо не маєш розслудливості, ти перетворюєшся у підлабузника», – зауважує протоієрей.
Він наголосив, що у деяких речах в академії прогресивні, а в деяких – консервативні і строгі. Цей виш став одним із перших, хто уклав офіційний договір із «Майкрософтом». Тут користуються сучасними ресурсами та технікою для роботи з інформацією. А от до навчального процесу, загартування сили волі, режиму ставляться вимогливо. Усі студенти мають форму, тож догляд за нею – ще одна складова студентського життя.
Викладачі навчають і дівчат, і хлопців виглядати достойно і в іншому вбранні. Також підтримують спроби побудувати стосунки із протилежною статтю, тому на деякі вечори чи кіноперегляди дозволяють запросити дівчат.
«Ці стосунки теж треба грамотно будувати. Треба, щоб хлопець вмів і квітку подарувати, і на фортепіано заграти», - коментує ректор. Сміючись, пригадує, як митрополит Михаїл дозволяв зрізати троянди з клумби чи давав гроші на букет хлопцям, якщо бачив, що ті йдуть на побачення.
За словами Володимира Вакіна, перед одруженням пари приходять на розмову до ректора, який благословляє на шлюб. Зізнається, що бесіди ці зовсім не романтичні, а з прагматичністю і жорстокістю життя. Вже по реакції нареченої ректор робить висновок, чи розуміє вона відповідальність за цей крок та чи готова до нього. Це необхідно, аби сім’я згодом не розвалилась.
Взагалі стосунки між студентами та наставниками родинні. Кожен може прийти поспілкуватись із владикою і поділитись важкими моментами в житті.
Волинська богословська православна академія має багато випускників, якими пишається. Одна з найяскравіших постатей – ректор Микола Тучемський. У радянські часи на охочих стати священиком тиснули в КГБ, пропонували вступити будь-куди, тільки не в семінарії. Проте попри це за часів ректорства Точинського на одне місце претендувало семеро людей, а навчальний заклад закрили останнім з-поміж духовних вишів.
Зараз академія «живе» за кошти церкви та меценатів. Благодійники допомагають оновлювати застарілу техніку, купувати необхідну літературу, з пошуками якої часом виникають проблеми. Також вони стають Миколайчиками для студентів із бідних сімей, на 19 грудня здійснюють їхні мрії чи дарують найнеобхідніші речі.
Текст: Наталя ХВЕСИК (Перший)
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ (Перший)
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНИЙ.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.