6 квітня в Україні почав діяти суворіший карантин. Тепер у парки можна ходити лише для вигулу домашніх тварин, а в усі громадські місця потрібно одягати маски. Перелік таких місць у Луцьку можна побачити тут.
У перший день нових заборон луцький центральний парк імені Лесі Українки зустрічає майже порожніми алеями. Майже, бо поодинокі перехожі тут все ж є. І не усі вони вигулюють чотирилапих.
Вірус у парку, може, й не зустрінеш, а от поліцію - так
Проїхавши велосипедом кілька кіл навколо безлюдного дитячого майданчика, думаю зняти нарешті свою маску – все ж у парку можна дотриматись хоч 20-ти, хоч 50-метрової дистанції. Але не встигаю – натрапляю на патруль. Це поліція діалогу, яка саме шукає порушників карантину. Мої пояснення про службову необхідність перебувати тут приймаються. Більше того – полісмени беруться показувати свою роботу.
«Доброго дня, дякую, що дотримуєтесь карантину. Гарного дня вам!» – гукає поліцейський Василь Климюк парі, що саме прогулюється центральною алеєю. Вони – у масках.
– А, хіба можна гуляти без собаки? – починаю допитуватись.
– Спочатку ми роз’яснюємо, що потрібно дотримуватись карантину, просимо не гуляти, але поки суворих мір не застосовуємо. Люди повинні навчитись дотримуватись елементарних норм, - відповідає капітан.
Ближче до річки натрапляємо на 16-річного велосипедиста. На питання, де його маска, відповідає: «Викинув. Її ж не можна довше 3 годин носити». Хлопцю кивають, але просять все ж мати запасну і бажано – не їздити поки парком.
На березі – чоловік, що саме виходить з води. Він каже, плаванням лікує біль у спині, і без цього жити зовсім не може.
– Я сам маю протрузії. Я розумію, але й ви зрозумійте – не можна зараз тут бути. Це рішення уряду, - відповідає йому поліцейський і попереджає – наступного разу можуть і оштрафувати.
Більшість «впійманих» мають маску в кишені
Попри те, що парк, на перший погляд, здається порожнім, поліцейські мають з ким поговорити. Дехто з перехожих повертає в інший бік, як тільки помічає людей у формі, дехто – починає сперечатись, та більшість все ж знаходять в кишені маску і одягають. Скільки разів носили її до того – невідомо. Про обробку рук тут теж не йдеться. Але легко не з усіма – деякі роз’яснювальні розмови затягуються.
«Це не наша прихоть, це міри безпеки. Так що, гарного дня, без образ», - закінчує полісмен 5-хвилинну бесіду з юнаком, який маску одягати категорично відмовляється. Каже – хай спочатку держава ними забезпечить.
«Ми багато де патрулюємо, але найважче людям пояснити, що не можна в парк ходити. Вони мільйон доводів наводять і я десь їхню думку поділяю, але я ж не медик – не можу оцінити всі ризики», - зізнається Василь Климюк.
Копи запевняють, що вже читали в інтернеті про всі можливі хитрощі. Як от, носити з собою обрізаний тупими ножицями повідок, а раптом що, казати: собака втік. Такими прийомами поліцейських не візьмеш.
– Ми юристи з вищою освітою, - гукає про всяк випадок жінка, що проїжджає повз з сином на велосипедах.
– Я взагалі то теж дипломований юрист, - тихо каже полісмен, коли жінка вже встигла далеко від’їхати.
Батьків з дітьми тут поки не чіпають. Кажуть, супровід неповнолітніх ніхто не забороняв.
Поліцейські запевняють, що час від часу патрулюватимуть парк. Хоча, кажуть, відпочивальників вже значно поменшало. Люди звикають до нових правил…
Текст і фото: Віта Сахнік