«Тато казав, що буде жити вічно», – донька загиблого на війні захисника

Командир відділення Олександр Поддубний на псевдо Француз загинув під час бойового завдання 12 листопада 2024 року внаслідок ворожого мінометного обстрілу поблизу міста Мирноград Донецької області. Захисникові було 53 роки.

Про це повідомили на сторінці Меморіал Героїв. 

Народився та жив Олександр у Харкові. Більшу частину життя працював начальником виробництва у різних напрямках: від побутової хімії – до легкої промисловості. Пробував себе у всьому. Обожнював машини, любив кататися на гірських лижах та подорожувати. Гарно малював і хотів стати дизайнером, навіть встиг піти на курси. У 2022 році відновився у НТУ «Харківський політехнічний інститут», який свого часу не закінчив.

З початком повномасштабного вторгнення вивіз сімʼю до Харківської області, а сам пішов до військкомату. Чоловік декілька разів просив зарахувати до лав ЗСУ, але йому відмовляли через вік. Тоді він вирішив долучитися до лав самооборони Люботина. Допомагав з евакуацією цивільного населення, патрулював та охороняв вокзал, розвантажував і роздавав гуманітарну допомогу, робив коктейлі Молотова.

У 2023 році, з четвертої спроби, долучився до Збройних сил України. Починав зі зв’язківця, а в жовтні 2024 року став командиром 3-го піхотного відділення 1-го піхотного взводу 3-ї піхотної роти піхотного батальйону 142-ї окремої піхотної бригади (на початку 2025 року її реорганізували на механізовану). Мав звання сержанта.

Псевдо «Француз» Олександр отримав через любов до автомобілів. Чоловік обожнював французькі машини, зокрема Renault, і часто відстоював свою думку щодо «французів» у дискусіях із побратимами.

«Тато був неймовірною людиною, він не боявся смерті і завжди казав, що буде жити вічно. Так воно і вийшло. Він був позитивним і веселим, але водночас у нього були відповіді на усі життєві питання. Він був майстром анекдотів і, здається, знав їх усі», – поділилася донька Дарина.

Поховали захисника на Алеї Слави Харківського міського кладовища №18 (36 квартал 14 ряд 34 місце).

У Олександра залишилися дружина, донька, батьки та сестра.


#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина «Ми знали, що за нашою спиною Юра, і що він не відступить». Історія Героя