Минулого тижня на пленарних засіданнях нардепам були запропоновані до розгляду два Проекти Законів 6275-д Д та 6243 Д в першому та другому читаннях відповідно.
Хоча відповідальними за них є різні парламентські комітети, стосуються вони одного – торгівлі людьми.
Номінально перший Проект стосується посередництва у працевлаштуванні за кордоном та контролю за ним. Проте загальновідомо, що саме через фіктивних посередників з закордонного працевлаштування торгівля людьми й здійснюється.
Очевидно, не є це таємницею і для нардепів, які працювали над законопроектом, адже виявлення фактів такої діяльності і покарання за них було включене у пропоновані зміни до чинного законодавства.
Окрім того, на суб’єкти господарювання, які надають послуги з посередництва, накладаються певні зобов’язання. Зокрема:
- взаємодія із Мінсоцполітики;
- подання інформації щодо проживання, медичного обслуговування, соціальних гарантій працевлаштованих за кордоном, щодо роботодавців;
- забороняється отримувати оплату за послуги до моменту отримання завіреного іноземним роботодавцем примірника договору;
- забороняеться бути посередником для осіб із судимістю за низку злочинів від незаконної трансплантації органів до викрадення людини і сутенерства.
За порушення означених норм пропонується накладення адміністративних стягнень, фінансових санкцій та притягнення до адміністративної відповідальності.
Задекларована мета проекту – захист громадян від ризиків опинитися у ситуації, пов’язаної із торгівлею людьми. Позитивним рішенням є введення обліку заробітчан у Мінсоцполітики та МЗС, оскільки це дасть можливість державі забезпечити захист своїх громадян за кордоном.
Проте, як і завжди, є ложка дьогтю, при чому досить велика. Наразі посередництво у працевлаштуванні частіше є напівлегальним. Чи захочуть подібні організації легалізовувати свою господарськую діяльність, і обтяжувати себе додатковими складнощами? Навряд.
Посилення державного контролю несе ризик ще більшої тінізації цієї сфери. Навіть легальний бізнес, отримавши додаткове навантаження, буде змушений припиняти свою діяльність, поступаючись місцем шахраям.
Це є особливо небезпечним у час, коли українці опинилися у скрутному економічному положенні, і все більше людей прагне виїхати за кордон. Деякі – з метою заробити, хтось – перечекати призовний вік, аби не потрапити в АТО.
Доцільна, здавалося б, реформа без належного правового регулювання, контролю та виявлення нелегальних посередників може обернутися загрозою безпеці українців. Нажаль, відповідного виконавчого органу ще не запроваджено.
Що ж стосовно юридичних аспектів законодавства у сфері недопущення торгівлі людьми, то Проектом 6243Д пропонується внести зміни до статті 149 Кримінального кодексу України (щодо приведення у відповідність до міжнародних стандартів).
З одного боку пропозиції законопроекту відповідають Конвенції ООН проти національної організованої злочинності та Протоколу до неї про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми. З іншого боку, у чинному законодавстві пропонується виключити з переліку один з видів злочину стосовно торгівлі людьми, а саме: «здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина».
Фактично – це декриміналізація означеного діяння, за яке, відповідно, відтепер не встановлюватиметься жодної кримінальної відповідальності.
Але це не єдиний пункт у законопроекті, що викликає запитання. Так, згідно висновків Головного Юридичного Управління ВР: «Чинна редакція частини третьої статті 149 КК України серед кваліфікуючих ознак містить вчинення дій стосовно малолітнього».
Новий законопроект пропонує уточнення, відповідно до якого кваліфікуюча ознака полягатиме у вчиненні відповідного діяння стосовно малолітнього «його батьком, матір’ю, усиновителем, опікуном чи піклувальником».
Таким чином, відповідні діяння, скоєні іншими особами, передбачають менш суворі покарання або взагалі їх відсутність. Враховуючи загальну слабкість та недієвість наших правових механізмів, така норма створює додаткову лазівку для часткової декриміналізації торгівлі малолітніми.
XXI століття – час розквіту технологій, поширення інформації, стирання кордонів, мобільності населення. Як же так виходить, що із майже безмежними і, головне, доступними можливостями, які відкривають досягнення сучасної цивілізації, поряд існують такі дикунські первісні явища, як продаж дітей, торгівля органами, викрадення у рабство людей?
На жаль, наші заробітчани знаходяться у групі ризику, і ніхто, навіть Європа, не може нас від цього вберегти, доки наша держава сама не створить гідні умови життя і безпечного пересування для власних громадян.