Пан Іван родом з Рівненщини. У цивільному житті він займався столярством, проте після повномасштабного вторгнення твердо вирішив приєднатися до ЗСУ. Хоча, як розповідає хлопець, зробити це виявилося непросто. Лише через три місяці оббивання порогів місцевого ТЦК Іван отримав зелене світло і став до лав десантно-штурмових військ.
Провівши певний час у складі марунових беретів, молодик вирішив піти професійною стежкою брата-артилериста та змінити рід військ. Нині Іван – водій-електрик артилерійської батареї артилерійського дивізіону 100 омбр.
«В ДШВ ти воюєш напряму з ворогом, є ближній контакт. В артилерії ж основне — відпрацювати чітко та якісно і піти непоміченим. Незмінним залишається лише бажання перемогти», — розповів Іван.
На запитання про те, якою ж він бачить перемогу, впевнено відповів: «Вихід на кордони України 1991 року», — і, посміхаючись, додав: «Можна ще Курську область забрати».
Розвантажитися психологічно після виконання бойових завдань нашому герою допомагає гумор та посиденьки з побратимами за чашкою ароматної кави.
Вдома з Перемогою на Івана чекають рідні: мама Ірина Михайлівна, батько Іван Михайлович, молодший брат Роман і кохана дівчина Анна.