Дівчата одна за одною позують біля паркану луцького Свято-Троїцького собору, з якого звисають різнокольорові трояндові бутони. Кілька хвилин і фото з’являються на їхніх інстаграм-сторінках. Вулицею поруч їздять авто, але навіть це не перебиває квіткового аромату.
На території ж храму – як у парку. Лучани приходять сюди не тільки помолитись, а й просто посидіти серед краси. Фактично це єдине місце у Луцьку, де одночасно цвітуть тисячі троянд. Червоні, рожеві, білі, жовті, бузкові, різних форм та розмірів. Червень перетворює це місце на квітучий сад. Кажуть, навіть більший, ніж у Ватикані.
«Перший» дізнався, хто стоїть за розарієм у центрі Луцька і чи можна взяти тут квіти.
«Троянди використовували ще язичники, коли приносили жертву богам»
Митрополит Луцький та Волинський Православної церкви України Михаїл розповідає, що ідея облаштувати на території кафедрального собору трояндовий сад належить йому:
«Ще за часів мера Кривицького (Антон Кривицький був міським головою у 1994-2006 роках, - ред.) у Луцьку було дуже багато троянд. Біля кожного великого підприємства їх було прийнято садити, але з часом квіти зникли. Я ж захотів відродити традицію».
Але ідея має і більш символічне значення.
«Почали копати історію і з’ясували, що троянди здавна пов’язані з церквою. Ще язичники спалювали трояндове листя, коли приносили жертву богам, щоб був гарний аромат. Потім в Європі троянди садили біля храмів, і не лише християнських», - каже митрополит.
За його словами, на початку 2000-х територія храму була захаращеною. Стояли пеньки від давно зрізаних дерев, а під лавками ночували безхатьки і залишали там свої речі.
«Коли я прийшов керувати єпархією, вирішив навести тут лад. Зробити так, щоб людям було приємно перебувати біля храму – щоб вони йшли сюди за розрадою і натхненням. За парканом – метушня, а тут місце спокою і краси тепер», - каже владика.
До облаштування саду підійшли серйозно. Над цим працювали архітектор та мистецтвознавець. Близько 50 сортів квітів купили в українських розплідниках. Садили їх усі разом – і митрополит, і єпархіальні працівники.
Це було 6 років тому. Відтоді близько тисячі кущів троянд щороку розквітають і тішать перехожих.
«Приходять не лише прихожани. Ми нікому не забороняємо – це місце для всіх. І ці троянди для всіх», - переконує митрополит Михаїл.
«Біля троянд щодня є робота»
Владика розповідає, що трояндовий сад вимагає багато праці. У перші роки доводилось пересаджувати, підживляти, поливати та підрізати з ранку і до ночі. Тепер, коли квіти давно прийнялись, роботи менше, але все одно щодня тут є чим зайнятись.
«Виходиш і вже інстинктивно береш з собою сікатор. Я його навіть не ховаю – в коридорі біля черевиків лежить, щоб можна було швидко знайти», - каже митрополит.
«Буває, хочеться вийти просто посидіти в трояндах. Але виходиш і відразу бачиш, що і де треба підрізати, де загребти», - додає його помічниця Тетяна Бокій.
Її праці тут найбільше. Жінка щодня без вихідних доглядає за квітами. Взимку їх потрібно утеплювати, навесні – удобрювати коров’ячим гноєм, в період цвітіння – підрізати, полоти, збирати опале листя і пелюстки, аби в них не заводились шкідники.
«Зіпсувати троянду дуже легко. Не так утеплиш – замерзне або запріє. Забагато даси води – зігниє, замало – засохне», - пояснює вона.
Тетяна Бокій зізнається, що бачила папський трояндовий сад у Ватикані. Луцький виявився більшим, хоч і той красивий.
Митрополит Михаїл додає, що часто з трояндами треба працювати пізно ввечері, бо вдень може бути багато «порадників».
«Прийдуть і будуть командувати: «Ви тут занизько зрізали – ріжте вище. Допомогти? А ні, я не можу». А потім в ютубі виставляють: «Ріжуть вандали троянди!», - розповідає очільник єпархії.
«Нам не шкода троянд. Попросіть і зріжемо»
Владика каже, що є люди, які приходять наламати собі троянд.
«Я цього не люблю, бо квіти після цього хворіють і сохнуть. Краще скажи – я сам тобі вріжу. Коли приходить час зрізати квіти, бо вони починають в’янути, то я роздаю їх через паркан перехожим. Нам не шкода», - розповідає Михаїл.
У єпархії кажуть, перша хвиля цвіту триватиме кілька тижнів, але й далі троянди не стоятимуть голими. Квіти цвістимуть менше, але аж до морозів. Минулого року кілька червонястих пуп’янків було навіть в грудні.
В різні ж часи на території собору цвітуть підсніжники, лаванда, нарциси і тюльпани.
Текст і фото: Віта Сахнік