У серпні- вересні 1943-го в цьому місці теж могло бути сонячно і вітряно. Навколо в полях лежали хутори. Люди називали це місце «Криниця»: тут досі є джерело, яке живить річку Турію. З криниці на ньому не раз черпали воду українські повстанці. Дуже близько – пролягав тракт на Ковель. З одного боку – село Радовичі. З іншого - Туличів.
Саме тут у 43-му в бою воїни УПА стали стіною проти окупанта – німецьких вояків, які заручилися ще й допомогою місцевої польської поліції. Тепер тут сіють соняшники...
Турійчанин Сергій Яровенко особисто взявся посадити на цьому місці калину. В тому бою брав участь дід його дружини Володимир Олексюк. Згодом якийсь вправний енкаведист так упівцеві і записав у матеріалах справи: «...брав участь у бою з німцями під селом Радовичі» влітку 1943-го.
У 2022-му, коли над урочищем «Криниця» розліталися синьо-жовті та червоно-чорні стяги, коли тут взялися означити знакове місце, ветеран АТО Сергій Яровенко думав, що все, що робив Володимир Олексюк та його побратими, було недаремне, проросло і дає снаги битися за свою державу на новому колі цієї пекельної, але звитяжної боротьби.
- А сфотографуйте мене з калиною, - попросить він.
* * *
«Посади дерево за себе та за свого друга, який поліг за Україну...» - читаємо на презентаційному стенді.
Поруч - візуалізація проєкту. У полі біля села Радовичі вимостили величезне коло, по периметру якого стоять саджанці калини, у центрі – саджанці дубів. Посередині – велика ватра. Збоку – екскаватор натякає, що роботи продовжуватимуться. Навколо - соняхи і зібране збіжжя. Скрізь у полях досі видно сліди колишніх хуторів.
Цього дня тут чимало воїнів. Суворі, з добрими очима, мовчазні, вони кожне слово пропускають крізь серце.
Усе, що раніше здавалося рядовою культурною подією, на фоні війни набуває іншого сенсу. Тому Гімн тут звучить дуже впевнено. Раптова тривога посеред події нагадує: а бій триває…
Тут – місця важких боїв УПА
сьогодні – такі
20 серпня на Волині урочисто дали почин новому міжнародному культурно-екологічному проекту. Він покликаний тримати зв’язок поколінь.
Поруч із джерелом в урочищі «Криниця» розчистили 1,5 гектара землі за селом Радовичі Ковельського району, на якій у майбутньому постане туристична локація, яка розповідатиме про історію цього місця. Ідея належить представникам громадської спілки «Зв’язок поколінь» Олександру Тимченку, Віктору Гуйвану, Дмитру Гегеру та депутату Волиньради та бізнесмену Роману Микитюку. Співорганізатором проекту стала і Волинська обласна рада.
На частині площі висадили калинове коло, посадили кілька дубів, встановили пам’ятний знак. Всеукраїнська акція почалася з Волині, бо подібні заходи у подібних місцях планують затіяти у різних регіонах України та в країнах поза нею.
7 вересня 1943 року рота німців натрапила на засідку УПА в урочищі «Криниця», яку організували сотні Байди (Леонід Повідзон) та Кубика (Тихон Зінчук). Уже в першому бою німці втратили 5 вояків, 11 опинилося у полоні. Наступного дня з Ковеля під Радовичі прибув батальйон піхоти (470 вояків), три броньовані машини і бронепоїзд. Ще два дні тут велися бої з використанням артилерії. Увечері 9 вересня воїни УПА відійшли вглиб лісового масиву.
- Офіційно – з 7 до 9 вересня тут тривав триденний бій. З одного боку – декілька сотень УПА, з іншого – німці та польські поліцаї. Недалеко село Засмики, де була польська колонія. З тієї колонії польська пляцувка часто робила набіги на українські села. Фактично повстанці зібралися, щоби їх втихомирити. Таким чином поляки за допомогою німців вийшли назустріч. Скільки людей тут загинуло, на сьогоднішній день не встановлено. Краєзнавці досі дискутують. Офіційно – 40 упівців і 120 німців, хоча є краєзнавці, які вважають, що 75 німців, - пояснює історик і перший заступник голови Волиньради Юрій Поліщук.
За кількістю учасників бій під Радовичами вважається найбільшим на Волині боєм УПА з німцями.
Посадити калину в місці, в якому билися у важкому бою упівці, запросили молоді подружжя, ветеранів АТО та нинішніх воїнів ЗСУ. Освятив стеллу в центрі кола митрополит Луцький та Волинський Михаїл. Садили дерева і народний депутат від цього округу Вячеслав Рубльов, і голова Волиньради Григорій Недопад і керівниця Ковельської ВА Ольга Черен і голова Ковельської райради Вячеслав Шворак, депутати облради Ігор Лех та Юрій Харченко та ін. А бізнесмен і депутат Волиньради Роман Микитюк, силами підприємства якого і проведені тут усі роботи, запевнив, що над впорядкуванням локації працюватимуть і надалі.
Куліш, гармати і козацький колорит забезпечували воїни 100-ї бригади територіальної оборони Волині.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: «А після служби ми тихе-енько співали «Ще не…». Одна світлина з Сибіру. СВОЯ ІСТОРІЯ
Голова Волиньради Григорій Недопад каже, що ідея посадити це коло у них із Романом Микитюком народилася цьогоріч 22 червня, у день, коли німецькі загарбники ступили на терени України в ході Другої світової війни. Тоді вирішили встигнути з проєктом до 24 серпня - Дня Незалежності України.
Каже, то Україна – в центрі Європи. Бо так має бути.
З Романом Микитюком, Вячеславом Рубльовим та Григорієм Недопадом
- Ви можете бачити, що тут сталося. Величезна подяка Романові Микитюку, бо 99,9% тут усе зроблено його руками і руками працівників його підприємства. Так, триває широкомасштабна війна з російською федерацією, але ми не забуваємо про ті події, які були тут в нас, на Волині. Ми залучаємо дітей. Ми хочемо, аби вони запам’ятали оцей наш сьогоднішній лозунг: «Посади дерево за себе і за того друга, який поліг за Україну», - зауважив він.
- Турійська земля багато історією і багата людьми. Відверто скажу, я захоплююся тим, як тут вміють берегти пам’ять про минуле. Ми завжди долучаємося до подібних справ. На Вовчаку, а це теж Турійщина, - колиска УПА. І цей цей дух ніщо не може зламати: ні радянська окупація, ні війна в 2014-му, ні та війна, яка сьогодні триває. Ми наближаємося до 31-ї річниці Незалежності і бачимо, що в Україні є нове покоління, що естафету старших людей підхопили молоді. Такі заходи єднають покоління. Тому й дуже приємно тут бачити діток. Гордий від того, що цей проект починається з Волині, з Турійщини. Але я вірю, що таке ж калинове коло ми зробимо і на Херсонщині, - зазначив Вячеслав Рубльов.
...Поки місцевий краєзнавець і ветеран АТО Сергій Яровенко садив свою калину в цьому колі, міркував, що «якось так виходить, що до таких акцій тягнуться ті, хто воював, хто бачив кров, хто знає, що воно варте».
- Саме тому тут я. І не я один. У цьому бою брав участь дід моєї дружини Володимир Олексюк із Турійська. Він, напевне, єдиний українець з УПА, який саме за цей бій у 96-му отримав статус учасника бойових дій. Був такий «добросовісний» слідчий в НКВД, який написав, що він, Олексюк Володимир Гнатович, «брав участь в бою з німцями під селом Радовичі» влітку1943 року. Коли знаєш історію цієї землі, то це спонукає щось робити там, де живеш, – стверджує.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: «Кузьмови діти» втекли з Сибіру. Репортаж-спогад з Волині про совєтське пекло. Ч 1. СВОЯ ІСТОРІЯ
Роман Микитюк щиро тиснув руку працівникам, яким довелося чимало потрудитися, щоб хащі біля джерела швидко перетворити фактично на сквер. А згодом зізнався, що свою калину в цьому місті він садив у пам’ять про одного із загиблих у нинішній війні турійчан – Олександра Догойду. Втім, Турійщина втратила вже чимало Героїв…
А одним з перших був Іван Ващеня. Танкіст, механік-водій 51 мехбригади з Волині, який у червні 2014-го втрапив в оточення ворога біля Станиці Луганської. Щоб не віддати ворогові танк, екіпаж вирішив підірвати його: так мужньо загинули Іван із Туричан та Володимир Крохмаль із П’ятидень. Серед тих, хто прийшов цього дня садити калину в урочищі «Криниця», була Іванова донька Христина.
І коли Христину попросили щось сказати назагал, вона вийшла і заспівала: «Татові слова: Україна – це я...».
Садила калину разом із чоловіком Вадимом Мотильчуком.
- Це важливо. Калина – то таке дуже сімейне дерево. Ми недавно одружилися, тому це ще й наш початок, наше перше спільне дерево. Я вірю, що тепер у нас буде місце, куди можна буде приїхати і подивитися, як воно росте. І куди привезти потім наших дітей, щоб розказувати їм про те, яким непростим було минуле нашої України. І сказати: «Ось дивіться, ми це садили, це – наше»… – усміхнулася.
* * *
Наше. Наше місце. Не минайте. Назабаром калинове коло стане туристичною локацією: над джерелом, яке дало назву урочищу збудують криницю. Тут можна буде набрати води. Інфраструктуру доповнять всім необхідним для відпочинку туристів. А посередині кола можна буде постояти саме в тому місці, де у 2022-му закопали пляшки із посланням майбутнім поколінням, й подумати про те, а що б у такому посланні написав ти.
Текст і фото: Олена ЛІВІЦЬКА
в урочищі біля джерела
до річниці Незалежності – 24 серпня
тут вміють берегти пам’ять про минуле»
зайняти місце на флагштоці
з Григорієм Недопадом та Юрієм Поліщуком
Бо це все – для них
щось робити там, де живеш»
Але тримає пам’ять про минуле десь під собою...