Воротнівський ліс на Волині (Воротнівське лісництво ДП «Ківерцівське ЛГ»), без сумніву, найзнаменитіший. Цю місцину практично одразу як її довели до толку лісівники, облюбували тисячі відвідувачів.
Туристи – тому що реально є на що подивитися. Місцеві – за те, що є можливість активно відпочити з сім’єю та друзями, причому – біля самісінького Луцька. Громадські та благодійні організації, бо заходи відбуваються у прекрасному місці та за суттєвої підтримки лісівників. Студенти, педагоги, а також науковці волинських вишів приїздять, щоб практично позайматися дослідженнями флори та фауни Воротнівського ботанічного заказника й отримати прекрасну можливість написати наукову роботу.
Всі ці напрямки успішно поєднав у собі створений Лісівничий молодіжний центр – унікальний для України заклад, на базі якого лісівники активно організовують різноманітні заходи природничого спрямування. Восени науково-рекреаційному осередку вже буде два роки. Точніше – лише 2 роки! А за плечима вже – сотні заходів, зустрічей та офіційних візитів.
Про все це говоримо із Валентиною Юхимчук – керівницею-координаторкою Лісівничого молодіжного центру. Про те, як «прийшла» та наскільки насиченими і результативними були неповних 2 роки роботи на цій посаді, директорка розповіла журналістам Район.in.ua.
– Розкажіть, що у вашому житті було до Воротнева?
– До того я працювала педагогом позашкільної установи. Звісно, була дотичною до лісу дуже давно, тому що курувала роботу учнівських лісництв (профільні учнівські об’єднання, якими опікуються лісівники, – ред.) області дуже довгий час. Близько 10 років. Звичайно, це – природоохоронна робота з дітьми. Мабуть, не випадково опинилася тут. Тому що пліч-о-пліч із лісівниками працюю вже давно. Дуже вдячна за довіру – і лісівникам, і Науковій раді, що працює при Волинському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, що доручили мені таку справу.
– Ви маєте спеціальну освіту?
– У мене педагогічна освіта. Але, крім цього, маю ще посвідку тренера з екологічного виховання. Це були тренінгові курси при Міністерстві освіти, які відповідають моєму напрямку роботи.
Але хочу сказати ще таке: безпосередньо у галузі я працюю неповних два роки. І ніколи до цього навіть не думала, що тут так цікаво, а професія лісівника така жива і вдячна. З власного досвіду тепер знаю, що можна «перепрофільовуватися» навіть у зрілому віці. Адже якщо хтось і забажає реалізовувати наміри не дати Центру працювати, працювати будемо. А ні, то все одно піду у лісгосп. Я тепер – лісівник більше, ніж педагог. Так багато мене саму навчив Лісівничий молодіжний центр.
– Заходи у Воротневі завжди оригінальні. Звідки черпаєте натхнення?
– У колективі лісівників, зокрема управління (Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства, – ред.) та Ківерцівського лісгоспу є чимало людей, які генерують дуже креативні ідеї. Є підтримка, що найважливіше. Ви ж чудово розумієте, що все впало на плечі Ківерцівського лісгоспу. Наш директор Віталій Миколайович Каращук особисто докладає максимум зусиль, щоб Центр функціонував повноцінно. Та що казати, активна робота Центру – заслуга цілого колективу нашого підприємства. Усе ж робиться руками місцевих лісівників.
Але в підсумку нам приємно, якщо наші гості їдуть з усмішками – від цього також береться натхнення.
А заходів у нас дуже багато – за період діяльності таких загалом відбулося 151. До них залучено 5700 учасників. Цю цифру знаю точно, тому що ведеться журнал обліку. А є ж іще просто відвідувачі, які приїздять відпочити. Причому щодня. І їх тисячі! От наведу простий приклад: днями у нас відбувалася недільна школа. Приїхали монахині з дітками, спілкувались. І були дуже задоволені, що їм приділили увагу. І мені було приємно, що вони обрали наш Воротнівський заказник для відпочинку.
– Розкажіть передісторію створення Центру та як саме все відбувалося.
– Ідея створення – начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Олександра Кватирка. Цю ідею підтримала своїм рішенням Наукова рада, що під керівництвом науковця і водночас досвідченого лісівника Анатолія Гетьманчука діє при управлінні. А над реалізацією задуму працювало багато людей.
Сама територія ще 2 роки тому була практично у занедбаному стані. Щоб довести все до того рівня, який є зараз, витрачено чимало людських ресурсів та коштів лісогосподарських підприємств.
Поки облаштовувалася територія, тут постійно був Віктор Сахнюк, який тоді ще працював на посаді першого заступника, Анатолій Іщик, тодішній директор підприємства, Марія Христецька, нині керівник Шацького природного парку, а тоді головний лісничий Ківерцівського лісгоспу, Ігор Ляхович, який має колосальний досвід у галузі, постійно тримав на контролі кожен об’єкт, та багато інших людей.
А з яким ентузіазмом працівники управління підійшли до створення лісівничих шкіл під відкритим небом! Кожен із начальників відділів ОСОБИСТО контролював процес їх створення, надавали ідей. Розумієте, людям це було цікаво, вони ж фактично займалися додатковою роботою. Але горіли цим, тому все вийшло так оригінально.
Відкриття Центру стало справжньою подією. Серед запрошених були не лише діти – головні особи, заради яких усе й створювалося, а представники місцевої влади та керівники лісогосподарських підприємств – повним складом. Треба було бачити, з якою гордістю кожен дивився на цей об’єкт, як розповідали один одному про те, що було зроблено особисто його руками. Адже під час реконструкції Воротнева долучені були всі без винятку. І став проект таким успішним саме завдяки організованості лісівників.
Згодом ми вже окреслювали плани роботи, напрямки, горизонти. На що ми будемо звертати увагу, з чого починати, кого будемо залучати. Зараз тішимося тим, що ми перші, але сподіваюся, це ненадовго. Тому що в нас стільки було відвідувачів, наших колег з усієї країни, приїздили за досвідом голови ОТГ – усі без винятку постійно думають, як зробити щось схоже, але вже на комерційній основі. Всі в захваті, контакти брали, наші проекти копіювали. Послідовники точно будуть.
ВОРОТНІВ: ТАМ, ДЕ НЕМАЄ WI–FI – ТІЛЬКИ ЗВ’ЯЗОК ІЗ ПРИРОДОЮ
– У Воротневі часто відбуваються волонтерські проекти. Що саме їх тут приваблює?
– У нас справді багато благодійних волонтерських заходів і для діток, і дорослих. Мабуть, у нас, лісівниках Волині, волонтери бачать потужну підтримку. Якщо хтось колись займався волонтерством, то знає, що найголовніше – підтримка. Бо не завжди вистачає ресурсу. Тож ми співпрацюємо з багатьма громадськими організаціями, які самі нас знаходять.
Це навіть складно перерахувати усіх. Неодноразово були у нас сім’ї Небесного легіону, для яких заходи влаштовували «Меценати для солдата». Ми пропонуємо розваги для діток, є лісова кухня, наші хлопці варять куліш, чай. Ще був цікавий проект, думаю, він продовжиться. Захід називався «Екореабілітація» з девізом «Зелена Волинь – здорова громада». То була акція для учасників АТО та їхніх сімей, які лісівники організували спільно з тодішнім заступником голови облдержадміністрації Сергієм Кошаруком.
Під час заходу сім’ї військових висаджували акацієву алею, брали участь в екологічному квесті для дорослих і менших учасників. Люди відпочили душею в нашому райському куточку волинського краю. Дуже приємно, що після таких заходів ми всі вже вітаємося при зустрічі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що цікавого та унікального можна побачити у «Волинській Швейцарії»
– Чи часто у вас бувають гості з-за кордону?
– Приїздять з багатьох куточків світу. Цьогоріч були відвідувачі з Мексики, Іспанії, Туреччини, Німеччини, Фінляндії, Австрії та інших країн. Делегації із Польщі приймаємо регулярно. Найчастіше поляки їдуть до наших лісівників для обміну досвідом. Ми розповідаємо закордонним гостям про нашу роботу. Вони відповідно бачать, наскільки серйозно лісівники ставляться до виховання у молодого покоління поваги до природи, звідки починаються лісівничі кадри.
Під час таких зустрічей ми ж уже представляємо не лише лісівників, а популяризуємо всю Волинь. А ще до нас їздять науковці, бо ЛНТУ має лісову кафедру, а СНУ – ще й кафедру садово-паркового господарства. Вони теж приймають колег з-за кордону. Як одну з баз своєї дослідницької роботи показують співпрацю з Воротнівським ЛМЦ.
Коли в нас були гості з Фінляндії, то вони казали, що приїхали з міста. А там дитина, можливо, навіть не знає, як росте ягода. Казали, що ми робимо дуже важливу справу. І дуже дивувались, що у нас все це і для всіх відбувається безплатно.
– Воротнів за цих два роки став туристичною Меккою. Як думаєте, що саме стало причиною такої популярності цього куточка лісу?
– В принципі, Воротнівський заказник – це не тільки Лісівничий молодіжний центр, це і потужна рекреаційна відпочинкова зона. ЛМЦ – це школи-студії, в яких ми працюємо під відкритим небом. Звичайно, в нас і в приміщеннях є кімнати. А шкіл-студій у нас багато на території: це і школа лісового лікаря, і лісового дизайнера, садівника, пасічника, мисливця…
Але ж, крім цього, ми ще маємо територію заказника, чудові ставки, екологічні стежки з інформаційними аншлагами, на яких можна дізнатись все, навіть самостійно прогулявшись. У нас дуже популярні піші прогулянки і на велосипедах. Особливо у вихідні дні у нас дуже багато місцевих людей, які привозять своїх гостей. От нещодавно один із найстарших жителів села Воротнів привів на прогулянку свою родину – американців – зі штату Каліфорнія. Що було приємно: вони дуже гарно спілкувались українською мовою, говорили, що горді тим, що в Україні є такі місця. Навіть зізнавалися, що в каліфорнійських лісах такого не бачили.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Заказник «Воротнів» - куточок раю посеред лісу біля Луцька. ФОТО
– Ви співпрацюєте з різними громадськими організаціями, що опікуються дітками, які потребують підтримки. Розкажіть про це.
– Дуже потужна в нас співпраця не тільки в лісівничому центрі. А взагалі – у всій галузі на Волині. Ви ж розумієте, це – маленьке кілечко з усього великого ланцюга. І, звичайно ж, ми долучаємося до напрямку лісівників Волині. А громадських організацій, з якими співпрацюємо, і справді багато. Сонячні діти це… прямо «обнімашки» при зустрічі. В нас такі теплі взаємини. Просто ділові ми не можемо вже сказати. В нас діти-переселенці, це ГО «Переселенці Криму й Донбасу», «Меценати для солдата», яких уже згадувала. Також співпрацюємо з ГО «Інститут волонтерства та громадської співпраці», «Міжнародна організація з міграції»…». Реабілітаційні центри «Джерело життя», «Агапе Україна». Я захоплююся цими людьми. Вони особливі.
БОТАНІЧНИЙ ЗАКАЗНИК – НЕ ЛИШЕ ТУРИСТИЧНА РОДЗИНКА
– Воротнів цікавий і науковцям. Адже це заказник, багатий навіть на рідкісні рослини. Чи часто у вас науковці проводять якісь дослідження? І чи є на території справді унікальні види?
– У нас щороку відбувається студентська практика біологів. Цього року наш друг викладач Василь Войтюк залучив студентів, то ми ходили екологічною стежкою, в ліс. Бачили коркове дерево, яке в нас росте. Ще в нас у травні-червні квітують волинські орхідеї. Унікальне явище. А вони самі по собі не тільки в Червону книгу занесені, а й належать до переліку унікальні, надзвичайно цінні, зникаючі. Приємно, що вони в нас є. Для студентів це практика. Коли майбутні лісівники в лісі, це нормально і природно. Насправді ми тоді дуже плідно попрацювали.
Той самий Василь Войтюк у минулому році мав студентів, які писали магістерську роботу по Воротнівському ботанічному заказнику. Приїздили досліджувати ділянку, яку обрали. Щодо самого заказника і ЛМЦ, ми тісно співпрацюємо з учнівськими лісництвами.
– Цікаво дізнатись про співпрацю з географічними сусідами.
– Сусіди-рівненчани часто «заглядають» у гості. Протоптала стежку Острожецька громада. За літо було кілька піших походів. Приходили педагоги з дітками до нас. Як один із напрямів нашої роботи – співпраця з вчителями. Дуже багато приїздили на семінари, практикуми, і як центр профорієнтаційної роботи ми презентували свою роботу для освітян.
Різні були спеціалісти – і з дошкільних закладів, і директори шкіл. Це ж їм особливо цікавий наш природоохоронний біологічний профорієнтаційний напрямок. Хочуть, щоб презентували свою роботу, поділилися досвідом. У нас тісна співпраця у цій сфері. Навесні був проект «Лісові уроки», який започаткували разом. Бо була катастрофічна ситуація зі сміттям, пожежами. Щорічно в нас акція «Чистий ліс». І ми з дітьми, студентами прибираємо узбіччя. Лісівники ліквідовують стихійні сміттєзвалища. І дуже образливо, коли бачиш, що за якийсь період часу відбувається зворотній процес. Що ця праця нівелюється.
У ЗАКАЗНИКУ – СВОЇ ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ
– Які правила та заборони діють на території заказника та чи дотримуються їх люди?
– Є відповідне Положення про Воротнівський ботанічний заказник. За дотриманням вимог, які там прописані, стежать наші лісівники. Причому цілодобово. Лісничий із помічниками на території майже постійно. Спілкуються з людьми, пояснюють особливості поведінки у заказнику. Патрулює рейдова група. Охорона на в’їзді у заказник контролюює, щоб не порушувалися вимоги Положення. Думаю, вже всі наші гості ознайомлені з основними правилами. Зокрема про те, що заїзд транспортом заборонений, за винятком лише державної лісової охорони. Є випадки та ситуації, які ми розглядаємо в індивідуальному порядку. Наприклад, коли потрібно доставити дітей на наші заходи. Також винятки робимо для людей з обмеженими можливостями.
– У вихідні, особливо в теплу пору, у Воротневі чимало відвідувачів. Але там, здається, завжди чисто. У вас справді не смітять?
– У переважній більшості наші відвідувачі ведуть себе чемно. Якщо вони залишать сміття, то в смітничках, яких у нас дуже багато. Якщо це вже вихідний день – сміття аж надто багато, то вже десь біля смітничка. І прибирають це все лісівники. Своїми силами. Особливо багато роботи нас чекає в понеділок вранці.
– Розкажіть, будь ласка, куди ведуть екологічні стежки Воротнівського заказника. Як там не заблукати тому, хто не місцевий?
– Загубитися просто нереально. Тому що в нас є кілька напрямків. Основні екологічні стежки розпочинаються, коли ви ще тільки входите у Воротнівський заказник. В нас створена екологічна стежка, яку лісівники гарно обрамили плетеним тином, це понад 15 кілометрів. Тобто напрямок заданий. Якщо не будете йти в ліс, то по дорозі обов’язково вийдете на потрібний вам об’єкт. І вздовж є інформаційні щити, які вказують на те, де ви, що тут росте, що живе.
Є ще екологічна стежка понад ставками. Для студентів і школярів, як на мене, це неоціненно, тому що в підручниках з біології чи природознавства це одне, а прочитати під час прогулянки про тих же птахів волинського лісу – дуже цікаво. Цю стежку вночі освітлюють. Хто уже ввечері побував, то повертаються знову і знову. Люди гуляють. В нас колись маленька дівчинка запитала: «Як ліс працює?». Відповідаємо – цілодобово.
Неля МУЗИЧКО
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.