У час, коли 14-та бригада святкує свій день народження, командир роти автомобільної техніки капітан Анатолій Подейко розповів про особливості несення військової служби в складі з’єднання.
Розмову з військовим опублікували на сторінці бригади у Facebook.
Командир ремонтної роти автомобільної техніки капітан Анатолій Подейко починав службу ще в 51 окремій механізованій бригаді. А в грудні 2014, коли створювалася 14 окрема механізована бригада, як і чимало його побратимів, став її військовослужбовцем.
«Змінилася сама наша бригада. В усіх аспектах, і певна річ, на краще: забезпечення, техніка, особовий склад – зараз служать не просто професіонали з досвідом, а люди емоційно зрілі, які відповідально ставляться до своїх обов’язків. Що найскладніше? Не ремонт техніки. Їй властиво ламатися, і залізо завжди можна полагодити. Надзвичайно важливо й буває непросто збудувати єдиний згуртований колектив, із кожним із бійців знайти спільну мову, бо ж люди різні – за віком, характером, принципами. Та як би не було, нам це вдається. Щасливий і тим, що зумів вберегти особовий склад: всі, з ким вирушав в зону проведення АТО, живими й здоровими повернулися в пункт постійної дислокації.
Що ще змінилося? Виросла донька Мар’янка… Їй пішов вже третій рік. Коли востаннє її бачив, ще й волосся в неї особливо не було, а зараз уже з хвостиком ходить… І з папугою б’ється за іграшки. Папуга, до слова, з’явився вдома теж під час мого перебування на фронті – величезний, коли Мар’янка «нахабніє», дає їй здачі», – каже капітан Подейко.
Родина Анатолія Подейка – дружина Олена, син Кирило й бешкетниця Мар’янка – дуже болісно переживають розлуку з чоловіком і татом, каже співрозмовник. Кожен його приїзд додому у відпустку – свято. І весь цей час, коли вечорами, після служби, тато вдома – найрідніші люди одне одним не натішаться.
«Можемо гратися до ночі, хоча доньці вже давно пора спати. Намагаюся надолужити той час, коли був далеко від дітей. Та й зрештою, всі розуміють, що через певний час нам знову їхати на фронт, тож треба використовувати кожну мить, аби побути з тими, кого любиш. Мрію про той час, коли закінчиться війна, й зможу набагато більше часу проводити з родиною», – ділиться мріями Анатолій Подейко.
«А ще після війни відвідаю всіх родичів, із якими за роки, проведені на фронті, не бачився. Хотів би також зустрітися з усіма демобілізованими хлопцями, які в різний час служили в нашому батальйоні. І дуже хочу на екскурсію у Львів, а ще побачити Карпати, бо досі там не був…» – каже він.
«Вітаю всіх військовослужбовців нашої славної 14 окремої механізованої бригади, всіх побратимів, із триріччям створення нашої бригади, Днем Збройних Сил України та Днем Сухопутних військ Збройних Сил України! Всім бажаю миру й гармонії! Бережіть себе, своїх близьких, і нікому не бажайте зла, його вистачає там, на фронті, де гинуть люди. Цінуйте один одного і ті щасливі миті, які випали на вашу долю. А все решта ми зможемо!» – переконаний Подейко.