33-річний Ігор Харкевич від початку повномасштабного вторгнення пішов добровольцем захищати Україну. Мав декілька контузій та після них все одно повертався до хлопців в окопи.
Важке поранення — черепно-мозкову травму отримав 24 червня 2023 року у Вугледарі Донецької області, розповіла Суспільному мама бійця Валентина Березюк.
Попри те, що має шістьох дітей, відколи Ігор отримав поранення, весь час проводить із сином. Майже чотири місяці вони на реабілітації у Волинському обласному госпіталі ветеранів війни.
«Богу дякувати, що він лишився живий, що хлопці його витягли. Зразу він в Краматорську був, потім у Дніпрі. Лікарі мене до нього не пустили. А вже у Вінниці мене пропустили в реанімацію. Він дуже довго в комі був», – розповідає мама.
До повномасштабної війни Ігор Харкевич працював на сільськогосподарському підприємстві та виробництві меблів. Сім’я родом із Волині, останнім часом проживали у селі Торки Львівської області, розповідає мама Валентина Березюк.
«На другий день повномасштабного вторгнення приїхали в село з сільської ради і сказали, що треба хлопців. Їх пішло тільки двоє із села нашого. І так він додому вже не повернувся», – розповідає жінка.
На фронті Ігор Харкевич був кулеметником. Мав позивний «Гайтавер».
«Позивний у нього був такий, бо він великий, високий. Стріляв він із кулемета, він мав свою назву – «покемон». Хлопці йому про це нагадували. На жаль, він пам’ятає не все поки, але я бачу, що він згадує», — розповідає Валентина Березюк.
З перших днів фізичної реабілітації у госпіталі ветеранів війни з Ігорем Харкевичем працює ерготерапевтка Марина Тарасюк. Розповідає, що стан пацієнта був дуже важким. Завдяки наполегливій щоденній праці вдалося здобути певні навички, поліпшити фізичний стан.
«Ішли афазії – це порушення мовлення і також була в нас дисфагія – порушення ковтання. Ми вчились заново ковтати, ми вчилися правильно дихати. Ми почали їсти лівою рукою, перевчились, тому що в нас проблеми із правою», – каже Марина Тарасюк.
Фізична терапевтка Вероніка Кондзерська також працює з Ігорем Харкевичем з літа 2023 року.
«Починали ми помаленьку сідати, тоді вставати, на крісло – і на вулицю. Дуже любить на вулицю Ігор виїжджати. Спочатку сиділи по 20-30 хвилин, а потім і годинами. Пізніше почали забирати в зал – крутити мотопед, займатися з гантельками», — каже фізична терапевтка.
Подальше лікування Ігоря Харкевича планується у нейрохірургії обласної клінічної лікарні, — розповів Суспільному лікар-нейрохірург Іван Бобрик.