«Війна повномасштабна, ми це відчуваємо навіть і тут – у Луцьку», – військовий 100-ї бригади

Костянтин Байчук — майор Збройних сил, начальник групи комунікацій штабу 100-ї бригади територіальної оборони Волині. Добровольцем чоловік пішов до війська у 2015 році у віці 50 років, з початку повномасштабної війни знову став на захист України.

Свою історію військовослужбовець розповів Суспільному.

«Моя військова спеціальність не дуже підходить для цієї війни, я командир гідроакустичної групи радіотехнічної служби крейсерського підводного човна. У 2015 році я попав в 14-ту нашу бригаду, мені пощастило, бригада формувалась після того, як 51-ша була розформована. В складі 14-ї бригади, ми пройшли дуже ретельні навчання. Нашу бригаду зробили резервом Генштабу. Ми пройшли всі полігони, пройшли хороший вишкіл і влітку 2015 року попали на лінію зіткнення. Це була смуга від Маріуполя і вгору до Донецька, Мар'їнки, Красногорівки», – розповів військовослужбовець. 

На війну Костянтин Байчук пішов добровольцем, хоча міг не йти, бо був багатодітним батьком.

«В перший день війни відразу пішов у військкомат. Біля військкомату нашого було не пройти не поїхати, людей було дуже багато. Я був дуже здивований, якщо у 2015-2016 роках, коли ми були на сході, приїжджали й бачили тих людей в кращому випадку волонтерами, які допомагали, то тут всі ті люди прийшли добровольцями, і до сьогодні більшість з них воює і тримає оборону разом з тими ветеранами, які пройшли 2014-2016 роки», – пригадує він. 

Бойові дії тоді і з початку повномасштабного вторгнення, каже відрізняються. Наприклад, бойові дії в Іловайську, в Донецькому аеропорті, тоді були більш стриманні, обмежені калібри, обмежена можливість відповідати.

«Сьогодні війна повномасштабна, ми це відчуваємо навіть і тут, у Луцьку прилітає поповній, ніхто не дивиться, який калібр, застосовують хімічну зброю, гази, фосфорні снаряди, які були застосовані особливо під Бахмутом проти нашого батальйону. Це зовсім інша війна!».

Костянти Байчук служить у 100-й Волинській бригаді територіальної оборони, яка нині тримає оборону на Лиманському напрямку. Першим на схід потрапив Луцький батальйон, який на початку березня зайшов під Бахмут і мужньо тримав оборону, дуже добре себе показав.

«Сьогодні хлопці виведені з того напрямку, але зараз вони на Куп'янському напрямку, там теж не прохолода, а гаряче, обстріли, штурмові дії, але все ж таки є можливість трошки перевести дух хлопцям після Бахмута», – додає майор. 

Нещодавно бригада відзначала п'яту річницю створення та отримала відзнаку президента. 

«Це все піт і дуже напружена робота. Наша бригада цілий рік була на кордоні з Білоруссю, у нас тут на Волині. Наша бойова підготовка була на найвищому рівні. Багато роботи було зроблено руками бійців, втому числі й міцна смуга оборони вздовж нашого кордону», – зазначив Корстянтин Байчук.

Бригада має свій прапор. Він створювався, розповідає військовий, під час бойового шляху бригади: 

«В нашій бригаді є батальйон Луцького району він обрав за символ рись — хижак. Камінь-Каширський батальйон вибрав собі символ кабан — сильний,  рве на частини ворога. Наш Луцький батальйон обрав сокола, тому, що у нас на вежі замку живуть соколи. Ковельський батальйон обрав собі символ Ковеля підкову і сову — мудрість.  Володимирський батальйон обрав собі вовка».

Найважче на війні, додає майор, це втрати. Втрати є і в 100-й бригаді, але, як каже пан Костянтин, бажано за Україну жити, а не помирати.


#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Розпродала корів і навчилася водити авто: волинянка чекає з війни чоловіка і двох старших синів
Схожі новини