Олександр Солобчук служить у війську начальником служби охорони здоровʼя 15 мобільного прикордонного загону. Він — ветеран бойових дій, брав участь в АТО і ООС. До війни чоловік працював лікарем фізичної та реабілітаційної медицини комунального підприємства "Медичний центр реабілітації учасників бойових дій Луцької міської ради", а після початку повномасштабного вторгнення став на захист України.
Нещодавно військовий медик отримав відзнаку "Орден Святого Пантелеймона". Суспільному Олександр Солобчук розповів про бої на Донецькому та Лимано-Купʼянському напрямках, про реалії війни та особистий досвід.
Складність роботи військового медика
— З чого розпочалась ваша служба?
Спочатку я долучився до 15-го прикордонного загону, як старший офіцер відділення збору та евакуації поранених. Відповідно, там була своя специфіка роботи — забезпечення надання допомоги на етапах евакуації, робота в медеваках і транспортування поранених від шпиталів, які розташовані ближче до лінії фронту, вже у більш в тилові.
— Нині ви служите у війську начальником Служби охорони здоров'я 15-го мобільного прикордонного загону. У чому специфіка вашої роботи? За що саме ви відповідаєте?
Згодом мене призначили на нову посаду. На ній — основна задача — забезпечення підрозділів батальйонів, так і медичної роти, отримання і клопотання про отримання майна, оформлення документів всіх і на ВЛK, і на лікування, і на огляди, і на консультації. Це великий спектр роботи.
— Чи можете розповісти, які були ситуації порятунку військовослужбовців під час боїв? Як доводилося надавати допомогу?
Наразі я проходжу службу саме в мобільному прикордонному загоні. Це є загін бригадного типу. І відповідно в такому форматі загону створення медична рота. У нас називається відділ медичного забезпечення. Відповідно, це фахівці хірургічного напрямку, анестезіологічного напрямку збору та евакуації поранених. Терапевтичний напрямок практично повністю, як невеличкий шпиталь. Все починається з поля бою, відповідно, евакуацію з поля бою до першої точки евакуації забезпечують медичні сили батальйону. Відбувається евакуація до стабілізаційного пункту.
Скажу про стабілізаційний пункт саме своєї бригади — там зібралися просто, напевно, найкращі люди, найкращі лікарі, які виконували свої завдання і саме на цей пункт в Харківській області евакуювали більш ніж 800 військовослужбовців. Тільки одного бійцями втратили на операційному столі. Всі інші військовослужбовці були стабілізовані й евакуйовані.
— Чи завжди було чим надавати цю допомогу і як вам вдавалося справлятися в складних ситуаціях?
Багато залежить саме від людини, наскільки вона морально стійка до різних стресових факторів. Я — лікар-хірург, у первинній своїй спеціалізації, відповідно якісь картинки з пораненнями, травмами, ранами, хлопцями, які мають в цей конкретний момент сильний больовий синдром і вони поводяться досить агресивно, вони вимагають швидкого знеболення. Це все проходив ще раніше, також маю у своєму анамнезі службу в АТО, ООС. Ті знання на початку повномасштабного вторгнення дуже згодилися.
Медичне забезпечення війська та нагороди
— Чи вистачає медикаментів, чи вистачає засобів, аби вчасно надати допомогу і хто допомагає з поповненням? Чи є співпраця у вас з волонтерами?
Наразі всі підрозділи забезпечені засобами першої медичної допомоги. Забезпечені автомобілями та обладнанням, яке потрібне для порятунку. На початку повномасштабного вторгнення, звичайно, з цим всім було трошки складніше. Не всі були підготовлені до такого формату ведення бойових дій, до такої кількості поранених. В перші дні, місяці, напевно, на відсотків 80 забезпечували волонтери — доставляли різного роду засоби для зупинки кровотечі, турнікети, рюкзаки, автомобілі.
— Чи вистачає у вашому підрозділі медиків і ви сказали, що зараз перебуваєте на відпочинку на доукомплектуванні? Кого саме бракує? Кого шукаєте?
На сьогодні медиків в нас не вистачає. Якщо говорити про комплектність ми закомплектовані орієнтовно на 75%. Це дозволяє нам виконувати бойові завдання зараз, але в нас є гостра потреба саме в лікарях вузького профілю.
— Чи підтримала ваша дружина рішення йти служити бойовим медиком?
Мабуть, що дружина відчувала, якщо щось розпочнеться, я вдома не всиджу точно. І по своїх вольових якостях, і так, як я був в резерві першої черги, як учасник бойових дій, — варіанту відсиджуватися вдома в мене не було.
— Орден Святого Пантелеймона — це найвища громадська відзнака, яка вручається за професіоналізм і милосердя. Вам її вручили нещодавно. Також ще була у вас нагорода від Верховної Ради і ще від Збройних Сил. Правильно? Розкажіть що ці нагороди для вас означають?
Це честь для мене отримати ці нагороди і я дякую своїй команді, своїм лікарям, якщо ми пліч-о-пліч працюємо і нашу роботу бачать.