З чого починається успішний бій? Він починається з водія, який підвіз на позиції боєприпаси. Потім той же водій повезе туди підкріплення і буде евакуйовувати поранених. Життя військового, який за кермом, проходить під девізом «Швидкість». Лічені секунди на те, аби одні вийшли з машини, а інші зайшли.
Олег «Смус» з Київщини. Він на війні з весни 2022 року. І весь час – за кермом, пише комунікаційний підрозділ 58 окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.
Місяць я просидів в окупації, такого і ворогам не побажаєш. Мені цікаво, на що розраховують люди, у яких бодай нейтральні думки виникають щодо «русского мира»? Ви там були? Ви бачили, як він виглядає насправді? А я бачив, і тому, як тільки вдалося вирватися на свободу, одразу ж пішов до ТЦК. Доставляю на позиції бійців, боєприпаси, воду, продукти.
Як каже Олег, робота вкрай небезпечна і ризикована, але ж її хтось має робити. І він робить. Зазвичай «Смус» керує пікапом чи «Хаммером». Останній, за його словами, – машина хороша, з надійною бронекапсулою, не раз рятувала життя і йому, і побратимам.
Ось зовсім недавно я на «Хаммері» наїхав на дві міни. На дорозі лежало одразу три «сюрпризи» – протитанкова міна, снаряд від протитанкового гранатомета та дві «монки» (МОН, протипіхотна осколкова міна направленого ураження). А їхати потрібно. Зупинишся – смерть. Кажу йому: «Братику, потерпи ще трохи», і поїхав. У тій поїздці машині розірвало колесо, пошкодило радіатори, заклинило кермо, але я виїхав до своїх і довіз побратима.
Олег у свій 31 рік врятував не одне життя, щоразу ризикуючи своїм. При цьому цей чорнявий хлопець знаходить в собі сили посміхатися і мріяти. Про що? Як всі: скоріше повернутися додому, обійняти дружину, жити нормальним життям. А поки військовий водій «Смус» робить свою щоденну роботу і вірить, що все буде добре.