До 1 Вересня залишилися лічені дні й знову розгорілася дискусія про те, чи потрібен нам урочиста лінійка.
Хтось вважає шикування учнів у ряди та виголошення численних промов пережитками часів «совка» та справжньою мукою для школярів і їхніх батьків, – пише газета «Новий погляд+».
Більшість тат і мам у ці дні на роботі та їм доводиться відпрошуватися, щоб розділити з дитиною радісний момент. Часто здоров’я підводить учнів і вони непритомніють підчас лінійки.
Виникає питання: чи потрібні нам і нашим дітям такі урочистості?
Думками щодо цього, поділилися жителі Любомльщини.
Людмила, туристичний агент:
− Я вже кілька років живу з донькою в Іспанії поблизу Барселони. Тут не відзначають ці шкільні свята так помпезного, як на Батьківщині. В останній день перед канікулами діти разом із вчителем можуть посмакувати солодощами та соком у класі. Така ж ситуація і в День Знань. Ніяких квітів та подарунків. Це – зайве!
Іван, студент:
− На мою думку, це не настільки важлива проблема, щоб надавати їй великого розголосу. Є багато інших, які б і справді потрібно було вирішити найближчим часом. Не бачу нічого поганого, що учні, батьки, вчителі та всі охочі збираються на святкову лінійку, на якій директор повідомляє про проведену роботу за минулий навчальний рік чи про плани на наступний. Учням, які досягли певних успіхів у навчанні, вручають грамоти та похвальні листи, а батьки пишаються, що виховують цілеспрямовану й успішну дитину.
Валентина, бібліотекар:
− Мені подобалося бувати на урочистих лінійках з нагоди Останнього дзвінка і Дня Знань. Та діти виросли… Тепер приходжу подивитися і послухати про досягнення інших. Завжди радію, коли бачу задоволене обличчя школяра, у руках якого похвальний лист. Його очі просто сяють від щастя. Це ж така чудова нагода нагородити здібного учня привселюдно. Думаю, це дає поштовх не менш плідно працювати далі.
Андрій, учень 7 класу:
− Кожного року чекаю Останнього дзвінка, бо на лінійці повідомляють, що я та інші учні зайняли призові місця у конкурсах, вручають похвальні листи. Приємно, що це бачать багато людей, а потім вітають. Хоча, я б не відмовився від цікавої екскурсії чи походу.
До речі, в європейських країнах лінійки замінили на варіанти, які цікавіші самій дитині та допомагають їй розвиватися далі та розширювати кругозір. А взагалі, шкільні лінійки походять ще з кінця 1920-х років, коли створювалися піонерські організації. Потрібні вони були для суворого порядку. Тут ще є один нюанс: ніхто не примушує школи їх проводити. Тож якщо керівництво спільно з батьками дійшло висновку, що вони не доцільні для учнів, то можуть замінити на будь-який інший варіант, який цікавий був би для дітей.
До речі, лінійки збереглися лише у країнах на пострадянському просторі, окрім Прибалтики та Північної Кореї, де тепер тоталітарна форма правління. Наприклад, у Німеччині першокласникам на перший день навчання дають пакет із солодощами. Останній дзвоник і 1 Вересня – це може бути екскурсія, квест, пікнік, похід у гори. Варіантів багато.
Ірина МАЇЛО