Волинянка Тетяна Гордійчук розповіла історію вишитих сорочок, у яких вінчалися її двоюрійдний дідусь та його дружина 1941 року у селі Четвертня Маневицького району.
Про це ідеться на шпальтах видання Радіо Свобода.
«У моїй родині зберігаються дві цінні для нас сорочки. У цих вишиванках 23 листопада 1941 року у селі Четвертня Волинської області повінчалися мій двоюрідний дідусь Григір Павлюк та його дружина Степанида.
Їхня доля, на жаль, склалася трагічно. Невдовзі після того, як у них народилася дочка Ніна, Григір трагічно загинув. Його, члена УПА, знайшов у одній з криївок агент НКВС, після чого прив’язав до коня і волік п’ять кілометрів до села Лукова, а потім викинув тіло у лісі.
Його донька дуже страждала від того, що не знала батька. До того ж їй з матір’ю довелося пережити нелегкі часи: вони змушені були переховуватися по чужих будинках, в школі з неї знущалися, а директор навіть заборонив її та ще двох дітей, чиї батьки теж були в УПА, харчувати у шкільній їдальні.
Окрім того у селі був хлопець, який дуже довго дражнив її, імітуючи кожного разу те, як саме стратили її батька. Ніна завжди плаче, коли згадує ті часи.
Самі вишиванки є дуже цікавими за своїми візерунками. Жіноча мені нагадує мотиви, які були зображені на рушниках та подушках моєї бабусі.
А чоловіча взагалі незвичайна: мало того, що довга, ще й квітами прикрашена! Мій чоловік, коли побачив її, то сказав, що якби не знав, кому вона належала, ніколи б не подумав, що вона чоловіча.
На жаль, нині ці вишиванки ніхто не носить, адже через вплив часу тканина на них стала крихкою і в деяких місцях навіть «сиплеться». Утім, вони є дуже цінними для родини, адже нагадують про те, як предки боролися за Україну», – зазначила Тетяна Гордійчук.