Почесний громадянин Херсона, волонтер Григорій Янченко, або більш відомий як "дядя Гриша" 5 місяців їздить містами України та збирає пожертви для ЗСУ. В кожному місті — чоловік на кріслі колісному гостює орієнтовно тиждень. До 6 травня включно збирається перебувати у Луцьку.
Григорію Янченку — 76 років. Суспільному він розповів: активно волонтерити почав з 2014-го. За цей час, з його слів, зібрав майже 8 мільйонів гривень пожертв для допомоги війську. З них — 3,5 мільйони гривень за час повномасштабної війни.
До Луцька чоловік приїхав потягом із Запоріжжя, де теж впродовж тижня збирав допомогу. Він вважає, що таким чином збір проходить швидше.
"Якщо ти перебуваєш в одному місті, то збір падає, падає з кожним місяцем. Тиждень часу в різних містах — це, і людям не встигає набридати, і я так збираю максимальну кількість донатів за це час", — розповідає Григорій Янченко
Каже, що принципово не озвучує, яку суму допомоги зібрав у різних містах, щоб нікого не образити. Додає: розуміє, що багато українців зараз віддають останнє для допомоги ЗСУ.
За зібрані гроші Григорій Янченко закриває запити військовослужбовців із різних бригад. Як правило, купує дрони, старлінки, генератори та медикаменти.
"Вони мені замовили, а я купую і телефоную військовим. Вони приїжджають і ми разом відвозимо до того підрозділу, який за мною приїхав. Мені приємно, що тут, у Луцьку мене впізнають", — каже дядя Гриша.
Багато перехожих у Луцьку залишають пожертви, вітаються, дякують та роблять із ним селфі, говорить Григорій. Розповідають, що бачили "дядю Гришу" по телевізору або читали про нього в інтернеті.
Лучанка Вікторія Дильов говорить, що не повірила своїм очам, коли побачила дідуся на кріслі колісному, схожого на Григорія Янченка.
"Я на початку війни бачила репортаж, що такий легендарний мужчина живе в окупованому Херсоні й не боїться проявити свою позицію. Я вражена, що є така унікальна змога з ним зустрітися і виявити свою повагу"— розповіла лучанка Вікторія.
Григорій розповів, що йому ампутували ноги через поранення, яке отримав під час служби у радянській армії ще 1968 року. Про свою участь у подіях, які називають "Празькою весною" нині говорить не охоче.
Він пережив 34 операції. Каже, що їздити містами України впродовж 5 місяців йому не просто, але іншого способу допомагати українській армії він поки що не бачить.
"Я завжди порівнюю свій стан і стан бійців на передовій, яким, мабуть, в десятки разів тяжче. Працювати потрібно до перемоги!", — говорить волонтер
На Театральному майдані Луцька до Григорія підійшов зі словами вдячності військовослужбовець 118 бригади Юрій Вовк. Він впізнав "дядю Гришу" і подарував йому свій шеврон із позивним "Циган".
Після Луцька — Григорій Янченко збирається їхати до Рівного, потім до Хмельницького і Запоріжжя, де формуватиме за зібрані гроші допомогу на фронт.