Роман Кравчук – протестант, пастор Луцької Біблійної Церкви. Він з дитинства ходив у протестантську церкву з батьками, та чи не найбільше на його духовне життя вплинула бабуся.
У 15 років юнак зрозумів: церква - це саме те місце, де він хоче пізнати Бога. Прийшовши на одне із зібрань, Роман покаявся просто перед дверима храму. Тоді ніхто не знав, що він уже остаточно вирішив йти цим шляхом та прийняв для себе віру. З того часу, каже, усе його життя – поруч із Богом.
Навколо протестантизму існує чимало міфів та чуток. «Перший» вирішив дізнатися правду із перших вуст у людини, яка живе протестантизмом.
Протестантам не можна одружуватися з людьми іншої віри, прихожанах інших церков
«Це частково міф. Взагалі Біблія не дає установку, що одружуватися потрібно лише з людиною своєї деномінації.
Це більше про ідеологічний світогляд людини. Наприклад, я протестант, сповідую віру в Бога, ходжу регулярно до церкви, маю свої погляди на виховання дітей. Але якщо моя дружина має інший світогляд – наші шляхи розійдуться рано чи пізно. Такі шлюби складні, ми їх не рекомендуємо, але й заборонити цього не можемо. Люди самі обирають собі партнера. У Біблії йдеться дуже просто: якщо ти християнин, то й твій партнер по життю має бути справжнім християнином, і в такому разі деномінація значення не має. Але приналежність до однієї церкви зближує, це факт».
Прихожанкам протестантської церкви заборонено носити короткі спідниці, високі підбори
«Це міф. Кожна церква має свій культурний аспект. І цим вони різняться між собою. Я з церкви, яка має сучасні погляди на життя. Одяг – це не те, на що ми звертаємо увагу, коли людина приходить до церкви.
Так, ми звикли, що хтось у церкву ходить у хустці, десь заборонено заходити жінкам у штанах, але в нас такого немає. Ми проти вульгарного вигляду жінки, і кожна повинна сама це усвідомлювати. Церква – це не місце, де міряють довжину спідниці дівчини. Є короткі спідниці, які виглядають скромно, а є – до п’ят, але вульгарні.
Ми не осудимо і не відкинемо людину, яка прийде до нас у незвичному для церкви одязі: короткій спідниці чи на підборах, матиме татуювання або пірсинг. Ми навпаки ставимо акцент на внутрішній красі, яка завжди переважає над зовнішньою».
Протестантам заборонено проводити переливання крові, навіть якщо це життєво необхідно
«Це абсолютний міф. У протестантизмі немає цієї заборони. Я знаю, що Свідки Єгови мають таку заборону, адже вони вважають, що душа людини – у крові.
Для наших протестантських, православних, католицьких церков переливання крові не заборонене. Ми свідомо ставимося до доказової медицини і вважаємо, що вона теж Богом дана людям».
Є заборона на татуювання, бо це – гріх
«Якщо людина зробить татуювання, вона не втратить спасіння і не буде виключена з церкви.
Це справа кожного, особистий вибір. Немає прямої вказівки у Біблії, що це заборонено. Церква не регулює такі речі, бо ж яка різниця, зробила людина татуювання чи проколола вуха? Вона має свободу в цих моментах.
Але моє особисте ставлення до татуювань негативне».
Протестантам не можна розривати шлюби, навіть за взаємною згодою
«Це правда. Ми у протестантській церкві обстоюємо позицію, що люди не мають розлучатися.
Лише у випадку зради ми допускаємо це. Та все одно спонукаємо людей, щоб вони спершу спробували знайти спільне рішення: пробачили, зрозуміли ситуацію.
Статистика 2020 року свідчить, що 70% пар розлучаються. Це катастрофа. Я не можу пояснити цей факт. Так, у кожній сім’ї є критичні моменти, але в подружжя має бути абсолют, на який вони зможуть опертися. Опертися на щось сильне: віру, Бога, Біблію – щоб пройти цей складний момент разом. Якщо цього немає, то зазвичай чоловік і дружина вирішують, що їм не по дорозі, і розлучаються.
Сімейне життя – це велика праця щодня. Наша позиція – шлюб варто берегти, триматися за нього, вкладати багато спільної роботи».
Суворо заборонено вживати алкоголь, курити. Якщо про це дізнаються у церкві – відразу виключать
«Ми нікого не виганяємо з церкви. Якщо людина має залежність, ми намагаємось їй допомогти, реабілітувати. Часто люди кажуть мені, що у Біблії написано «пийте, але не впивайтеся». Насправді такого там немає. Біблія проти алкоголю.
Чи маємо ми в церкві сухий закон? Ні. Нам, християнам, можна умовно все, але не все піде нам на користь. Я не роблю цього, бо знаю й усвідомлюю наслідки.
Біблія говорить, що наше тіло – храм Духа Святого. Шкідлива їжа, алкоголь, куріння – це все шкодить нам. Тому я би розмежував ці поняття. Бо хтось може сказати: курити – погано. Але сам при цьому їсть щоночі і теж шкодить собі цим.
У такому разі недоцільно обирати, що з цього гірше. Все, що нам шкодить – гріх. Інколи меншою проблемою було би, якби людина один раз випила, визнала, що вона згрішила і прийшла до церкви, ніж була тверезою й пліткувала про інших. Із зовнішніми недоліками ще можна впоратись, а от з внутрішніми – дуже складно.
На мою думку, людині спершу варто спробувати допомогти. Усі помиляються у своєму житті, і я, можливо, помиляюсь більше, ніж прихожани моєї церкви. Але моя мета – бути не суддею над ними, а допомагати.
Я дуже боюся святих людей. Страшно боюся. За дуже праведною людиною зазвичай точно щось криється. Усі ми грішні, але коли людина веде себе як Бог – це насторожує».
Весілля у протестантів завжди мають бути пишними, з великою кількістю гостей і без краплі алкоголю
«У протестантів є одна велика перевага – вони мають багато друзів. До того ж, ми дійсно вміємо святкувати. Не усі весілля наших прихожан масштабні, тим паче зараз люди почали влаштовувати більш камерні святкування. Але традиція збирати друзів точно є.
Наші прихожани не зобов’язані запрошувати на святкування всю церкву. Друзів і рідних буде достатньо.
Церква не впливає на місце проведення, масштаб, гостей. Ми віримо, що шлюб має бути один раз на все життя, тому прихожани найчастіше святкують так, щоб потім ні про що не жалкувати.
Щодо алкоголю – це правда. На наших весіллях немає спиртних напоїв, але це не заважає нам чудово святкувати».
Жити статевим життям до шлюбу заборонено
«Це правда. Більшість людей, коли чують про це, кажуть, що ми з іншої планети. Якщо звернутися до Біблії, то в ній мовиться так: «нехай шлюб у всіх буде чесний та ложе – непорочне». У ній йдеться також й про те, що молоді люди мають берегти свою чистоту до шлюбу.
Чому це так важливо? Коли укладався Завіт – завжди проливалася кров.
Наприклад, коли укладався Завіт, і вмирало ягня за гріх людини – проливалася кров. Коли Бог укладав Новий Завіт з людством – проливалася кров на Голгофі. Коли укладається спільний завіт між чоловіком і жінкою – також проливається кров.
Мене часто пари запитують: «а якщо ми не підійдем одне одному в сексуальному плані?». Моя відповідь така – якщо ви не мали такого досвіду раніше, то ви точно одне одному підійдете. Так Бог задумав, що все підійде (усміхається, – ред.).
А якщо хтось із пари раніше мав сексуальний досвід і приходить у шлюб, то навряд вдасться сповна насолодитись своїм партнером. Ця людина постійно згадуватиме попередній досвід.
Також хочу наголосити, що людина нічого не втрачає, якщо у шлюб вступає незайманою. Вона – цілісна.
Важливо пам’ятати, що ми говоримо про модель ідеальної сім’ї. Навіть якщо людина грішна, вона завжди має шанс змінитися і виправити свою життєву дорогу. Секс не дарує людям щастя, це просто Богом подарована річ, яка укріплює сім’ю».
Щонеділі усі прихожани мають бути на зібранні. Пропускати їх не можна
«Луцька Біблійна Церква має таку філософію, що недільні зібрання – не вершина християнства. Я зустрічав людей, які щонеділі по дві години стоять у храмі, а потім після служби йдуть робити грішні речі.
Для нас церква – це місце для нашого спільного поклоніння, молитви та вивчення Біблії.
Ми можемо збиратися щотижня, щомісяця або взагалі влаштувати літні канікули.
Більшість наших прихожан – молоді люди з дітьми, їм теж потрібен час відпочити, побути разом у вихідні. Ми це розуміємо.
Поклонятися Богу важливо не лише в церкві, а й у буденному житті: на роботі, вдома, на навчанні.
У нас також існують домашні церкви – коли збирається обмежене коло людей та вивчає Біблію у невимушених умовах. Християнство не має жодного стосунку до щонедільних зібрань».
Протестантів треба оминати, бо вони можуть несвідомо для людини «затягнути» її у свою віру
«Це міф. Ми існуємо для того, щоб допомогти людям розібратись у духовному житті. Це неможливо зробити без їхнього бажання. У нас немає цілі збільшити кількість прихожан у церкві. Якщо людина чує проповідь Євангеліє, і вона їй відгукується – ми завжди раді прийняти її.
Кожна людина народжується з пустотою у душі, і заповнити її може Бог. Якщо людина не знаходить Бога, вона починає заповнювати цю пустоту алкоголем, поганими компаніями, наркотиками.
Я бачив дуже багато заможних, але нещасних людей. Ці люди не наповнили свій внутрішній світ Богом.
Церква покликана навчити кожного духовному життю.
Я завжди наводжу такий простий приклад: кожен із нас має мобільний телефон, він чудово ловить зв’язок, працює, допоки не ввімкнути режим «у літаку». Зовнішньо видається, що в телефоні не відбулося жодних змін, але насправді він перестав виконувати свою найважливішу функцію. Так і людина може непомітно для інших втратити зв’язок із найважливішим. Якщо людина бачить, що наші погляди їй імпонують, їй цікава наша компанія, що вона хоче стати ближчою до Бога з нашою допомогою – вона й сама до нас прийде, нам не потрібно буде її кликати».
Більшість прихожан протестантських церков – люди із залежностями та складними життєвими обставинами
«Це теж міф. У 2000-х роках був «пік», коли нарко- та алкозалежні приходили до наших церков. Нині це одна з десятка причин, чому люди до нас йдуть. У більшості випадків вони приходять за пошуком істини, правди та Бога.
Ми дійсно можемо допомогти людям із залежностями, але передусім люди звертаються за спасінням до Бога, а не просто до церкви».
Текст і фото: Юлія ГАЛЕЦЬКА
*Редакція може не поділяти думок та поглядів, які викладені у цьому матеріалі