26-річний військовослужбовець Кирило зробив складний, але важливий вибір — після двох місяців поза військом він повернувся до рідного підрозділу. Через виснаження та постійні бої він пішов у СЗЧ, але підтримка командирів і побратимів допомогла йому усвідомити: його місце — серед тих, з ким він пройшов найважчі випробування.
Історію захисника розповіли у Силах ТРО ЗСУ.
Кирило прийшов до війська 5 лютого 2024 року. Свій бойовий шлях розпочинав стрільцем, потім був гранатометником, а згодом опанував фах вогнеметника.
На питання чому “пішов” у СЗЧ – відповідає:
"Тоді, наприкінці 2024-го року, у нашого батальйону було складне становище на фронті. Бракувало людей, тому я перебував на позиціях майже безвилазно, практично жив там. Через крайню перевтому психологічний стан був у мене вкрай важкий. Постійно під вогнем – ворожі “приходи”, скиди”, двохсоті”, “трьохсоті”… Я втрачав близьких мені людей, ну, от через те мене трохи “підзамкнуло” – і я проявив слабину - самовільно залишив нашу частину…".
Поза військом Кирило перебував два місяці і весь цей час командири підтримували зв'язок з Кирилом пояснюючи, що він зробив помилку, яку ще можливо виправити. Морально підтримували, кликали назад до рідного батальйону: “Повертайся – все буде добре!”
“І я їм повірив, - продовжує Кирило, – тому що командири у нас і справді добрі, ми в боях пересвідчилися – їхньому слову довіряти можна … От я і повернувся!”
Головне, що мотивувало Кирила повернутися, – це, в першу чергу, повага до командирів. По-друге, боєць зізнається, що його кохана – вагітна. Тобто йому, як майбутньому батькові, голові родини, треба вже замислюватися, що буде далі не лише з ним, а і з найріднішими йому людьми.
“Зараз у мене на душі так легко – бо колектив побратимів прийняв мене назад дуже добре, – радіє Кирило, і на його устах вже усмішка, стримана – але щаслива; очі бувалого воїна-героя засвітилися теплими вогниками – побратими мені говорили: “Молодець, що повернувся”, “Добре, що знову разом!”
Щодо звернення до тих військовослужбовців, хто й досі не повернувся після СЗЧ, Кирило довго розмірковує, ретельно підшуковує найщиріші слова. Воїн, котрий на власні очі бачив справжній бій, знає про усі випробування та складнощі тривалого перебування на “нулі”, глибоко розуміє і очевидність мотивів зважитися на СЗЧ, і їхнє індивідуальне підґрунтя для кожного окремого “залишенця”.
“Шановні побратими, не перекреслюйте своє героїчне бойове минуле і гідне майбутнє після Перемоги однією фатальною помилкою, єдиним хвилинним проявом слабкості! Повертайтеся, час ще є!” – каже він.