Лариса Бачинська – заступниця командира батареї з морально-психологічного забезпечення в зенітному ракетно-артилерійському дивізіоні. В армії вона вже 8 років. У 2017-му пішла служити на контракт у 72-гу ОМБр. У навчальному центрі «Десна» вона обрала спеціальність санітар-стрілець.
Її історію розповіли в ОК «Північ».
«Я проходила курс підготовки з надання першої домедичної допомоги пораненим на полі бою. Прийшла в 72-гу, служила в медичній роті на посаді санітара. Потім мені запропонували посаду діловода продовольчої служби, оскільки вміла працювати з документами. Я погодилась.
Згодом закінчила військову кафедру, піднялася по службовій ієрархії до командира відділення. Оскільки моя цивільна спеціальність збігалася з військовою, мене тимчасово призначили заступником командира батареї з морально-психологічного забезпечення. 17 квітня 2020 року отримала офіцерське звання та була офіційно призначена на посаду, на якій я донині», – розповідає Лариса Бачинська.
2017-й не був простим роком, АТО тривало. Служба в ЗСУ включала можливість потрапити в зону бойових дій, та Ларису така перспектива не лякала. Уже за три місяці після укладення контракту вона надавала першу домедичну допомогу нашим захисникам біля Авдіївки. Обрала для себе армію, бо, як зізнається, це була її мрія.
«Я мріяла стати військовою. У мене чоловік кадровий військовий, він служив в цій бригаді 27 років. Через його обов’язки ми дуже рідко бачилися, а так я була ближче. Можна сказати – підтримувала його моральний та бойовий дух.
Чоловік і дружина не можуть бути в підпорядкуванні один одного, бо згідно з законами — це корупційні діяння. Я ніколи не служила в його підрозділі й не хотіла. Та він мені допомагав, як до старшого офіцера який багато знає і вміє, я до нього зверталася за порадами. За мудрі слова я йому неймовірно вдячна.
Мій чоловік вже кілька років як демобілізувався. Під час АТО й ООС він проходив службу на посаді командира групи інженерного забезпечення, за час служби у війську отримав інвалідність. Нині він робить те, що має робити кожен умілий воїн, який не може воювати – передає свої знання іншим. А я продовжую нашу справу у війську», – каже військова.
Повномасштабне вторгнення у цій родині почалося так само, як і в усіх інших, – з вибухів. Але згодом двоє військових оцінили ситуацію, зважили ризики й діяли за планом.
«Я встала, одягла форму і пішла на службу. Ми з чоловіком готувалися до цього. У перші години мій підрозділ зайняв позиції оборони для прикриття від ураження засобами повітряного нападу противника по периметру всієї частини. Щоб сказати, що було страшно – ні, не було.
Через певний час мої хлопці вирушили в бій. Я залишилася в пункті постійної дислокації у Білій Церкві, допомагала проводити мобілізаційні заходи. Після Київщини, Харківщини та Бахмуту, коли Чорні Запорожці вже були на основному напрямку зосередження – на Вугледарському, сюди прибула і я у липні 2022-го», – пригадує жінка.
Старша лейтенантка Лариса Бачинська відповідає за морально психологічний стан цілої зенітної ракетної батареї. Завдяки їй військові, які охороняють наше небо, не переймаються нічим іншим, окрім своїх обов'язків.
«Я люблю приїздити до хлопців на позиції – всі усміхаються. Я в кожного запитаю — як у нього справи? Що його турбує? Чи все добре? Знаю кожного свого військовослужбовця. У кого які думки. Умію їх розговорити. Вони йдуть зі мною на контакт. Навіть ті, які постійно замкнуті, мовчазні, починають говорити, розказувати мені, ділитися наболілим, і тоді їм працювати легше», – ділиться Лпариса Бачинська.
А роботи у них вистачає: сучасна війна залежна від далекобійної, а частіше від дистанційної зброї. Підлеглі Лариси не дають проводити аеророзвідку противнику, прикривають від ударів авіації та також борються з ударними дронами та баражуючими боєприпасами. За їхню професійну роботу їх дуже ненавидить ворог. І ця ненависть інколи має наслідки.
«Було в мене найскладніше бойове чергування на батарейному командирському пункті. Тоді у нас один військовослужбовець загинув. Розпочався артилерійський обстріл. І буквально через хвилин сім командир бойової машини доповів, що одного не стало», – пригадує військова.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.