В Охматдиті пересадили нирку 17-річній дівчині, яка чекала на орган 10 років. Донорм для неї став 43-річний чоловік з Нововолинська.
Про це повідомили на сторінці лікарні у фейсбуці.
Влада народилася у 2006 році на Донеччині і, як пригадує її мама, у перші дні життя захворіла на запалення легень. Ця перша хвороба підірвала здоров'я дівчинки на усе подальше життя: згодом лікарі діагностували двосторонній мегауретер сечового міхура.
Упродовж кількох наступних років Влада отримувала лікування у рідному місті. Однак у 2013-му її стан стрімко погіршився: у дівчинки критично знизився рівень гемоглобіну і її направили на переливання крові у, тоді ще не окупований, Донецьк.
Там вперше дівчинці почали проводити процедуру гемодіалізу (позаниркове очищення крові) і сказали, що їй буде потрібна трансплантація нирки. Із рідних як донор не підходив ніхто, а неродинна трансплантація від посмертного донора тоді в Україні ще не була запроваджена. Тож роботу нирок заміщувала спеціальна процедура.
А далі на сході України росія розпочала війну. Тож лікування дівчинка продовжила спершу у Харкові, а останні майже 8 років вона провела у відділенні хронічних інтоксикацій НДСЛ «Охматдит».
«Влада пройшла всі види замісної ниркової терапії та всі види формування судинних доступів — це був дуже складний процес лікування. Впродовж лікування в анамнезі дитини було: зупинка серця, неодноразова реанімація, багаторазовий судомний синдром, набряки легень. Все це через відсутність водовивідної функції й погану роботу серця»,— розповідає завідувачка відділення хронічних інтоксикацій Ольга Бабічева.
Рік Влада навіть стояла в черзі на подвійну трансплантацію — серця та нирки. Але колегам з Центру дитячої кардіології та кардіохірургії та нашим спеціалістам вдалося обійтися без пересадки.
Загалом 10 років дівчинка постійно жила у лікарнях, бо її життя залежало від гемодіалізу.
«Мені не можна було пити понад 100 мл води на день, бо мої нирки не працювали. Гемодіаліз проводили тричі на тиждень, кожна процедура по 4-6 години. Я навіть не знаю, як це жити поза лікарнею»,— розповідає Влада.
За 10 років дівчинка перенесла 15 хірургічних втручань. Одну з останніх зробила команда урологів Охматдиту — провела Владі необхідну реконструктивну операцію на сечоводі, без якої дівчинці не змогли б пересадити нирку.
Після усих цих випробувань, так склалося, що останній судинний доступ для проведення гемодіалізу перестав функціонувати. Тоді вона набула першого ступені екстенності в системі ЄДІСТ.
23 квітня їй пересадили нирку від посмертного донора. Рятівником для Влади став 43-річний чоловік з Волинської області. Після його смерті рідні дали дозвіл на трансплантацію органів, чим врятували 6 інших життів. Шана донору та його родині.
Через 10 років лікування, Влада нарешті їде з лікарні. Тепер на неї чекає довгий шлях реабілітації та адаптації до життя за межами Охматдиту.