14-та окрема механізована бригада імені князя Романа Великого Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України на своїй сторінці у «Фейсбуці» запевняє: «Ворог отримує по повній». І час від часу повідомляє, як боронить рідну землю та знищує орків.
«Кажуть, почалася весна. Та нам, якщо чесно, байдуже. Не слідкуємо за календарем, днями тижня і датами. Має значення тільки кількість. Кількість знищеної ворожої сили і техніки! Князівські воїни знищували, знищують і будуть знищувати ворога на українській землі!».
Кілька днів тому на сторінці 14-ї ОМБр оприлюднили щоденник, який вів, потрапивши в України, російський солдат.
«Український шкільний автобус, спотворений рашистською мерзотою. Москальська гнилизна спотворює абсолютно все, до чого торкається, паскудячи своїм духом і примітивними Z-етками. У цьому автобусі пересувався по нашій українській землі ворожий солдатик Андрійко, помічник гранатометника. Від Андрюші вже нічого не залишилося, пішов на перегній. А по ньому залишився щоденник, який Андрій почав вести 23 лютого...» – написала про цей ексклюзив від князівської бригади.
Записи подали трьома частинами і мовою оригіналу. «Перший» переклав ці скупі рядки, однак не вносив правок у пунктуацію. Читайте, кого м’ясник шле на війну проти нашої свободи й незалежності.
«Щоденник орка»
- «23.02. Я сидів всю ніч, пив пиво, їв чіпси, грав Kingdome come Заснув о 7-й годині. Прокинувся від дзвінка начальника. О 3-й на роботу з речами сказав це о 12 годині. Мати запанікувала, я зателефонував Ніколаєнку, сказав мені треба йти.
До кінця чинив опір, все ж таки пішов.
Виїхав о 2 годині з батьком та Мариною, щоб тата не забрали по дорозі назад. Прийшов на роботу, занесли до списку, відвезли до М'ясокомбінату.
Дали форму, запхали у вантажівку, де я сидів на підлозі.
Приїхали до Ілловайська, розподілили – я стрілець-помічник гранатометника”.
Як уточнили у 14 ОМБр перед публікацією другої частини щоденник, рашистський «Тигр» став здобиччю. Князівські воїни йому «вибили зуби» і залишили «здихати». З божевільною росією і шкірним мокшанським виродком так не буде, бо оскаженілих добивають. Помічник гранатометника Андрійко це знавши, тому й упирався до останнього, аби не опоганювати своєю присутністю українську землю. А мав би шанс на життя, якби вистачило сміливості здатися.
- «24.02. Спали на голій підлозі. Було неймовірно холодно. На ранок відділенням пішли купувати будівельні матеріали. Купили щось типу тепловідбивки. На денному шикуванні мене визначили писарем, почав писати і збирати ПІБ особового складу.
На цьому ж шикуванні в одного з 3 взводу трапилася епілепсія і йому не змогли допомогти, через 30 хвилин приїхала швидка, констатувала факт смерті та поїхала, труп лежав ще 8 годин, доки не приїхала поліція з похороном.
Вранці цього ж дня мені зателефонував мені заступник декана і сказав з'явиться до свого військкомату, на що я відповів – я вже в Ілловайську. Ніч була вже не така холодна, але все ж таки холодно.
Сказали, що вже завтра буде тепло у Казармі, яка виявилася колишньою дитячою бібліотекою.
- 25.02. Ми всі прокинулися від гучного звуку, ніби по нас стріляли. По факту ми прокинулися від вибухів 2-х збитих точок «У» величезною ракетою з радіусом ураження 50 футбольних полів.
Цілий день пробігав зі списками, а ввечері до нас приїхало багато вантажівок у БК та різною зброєю. Спати вже було більш-менш нормально, але холодно.
- 26.02. Перше шикування і відразу в лоб, нові управлінці – комбат комуніст, комісар постачання та комрот моєї першої роти. Вдень почали видавати зброю. Мені дали АК, розібрав, протер, дав.
Після зброї пішов у магазин за канцелярією, де купив папку, портфель, папір, зошит та олівці з ручкою. На вечір надійшло повідомлення, що канали води перебиті, і вода тепер за розкладом вранці 2 години та ввечері 2».
- 27.02. Сказали, що 3 березня потрібно здати телефони та мати при собі кнопкові, нібито вони тримають краще. Цього дня весь батальйон вирушив на полігон, де вони стріляли по 3 рази із 3 позицій.
Мене ж не відправили, я залишився вартовим із добрими мужиками Валерою та Серьогою. Хоч якось зміг виспатися.
- 28.03. Почали ходити чутки, що всіх відправлять через Крим до Херсона, Одеси та Миколаїва. Нам сказали, що поки що ми тут.
- 01.03. Наших гранатометників та кулеметників відправили на полігон.
Увечері нам повідомили, що всі депутати їдуть від нас і комбатом стає Гринько Артур Андрійович, раніше замком роти. Нам одразу стало зрозуміло, що справи погані. Савел розплакався, наче знав, що буде далі.
- 02.03. Нам дали зранку наказ, що ми їдемо на наступний день у Миколаїв. Мені передали сумку зі шкарпетками та іншою дрібницею.
Я навіть поплакав, бо не уявляю, що буде далі.
- 03.03. Сказали відправлення о 10-й годині. Ми зібралися пішли на вокзал, а там виявилося не наш батальйон.
Повернулися в розташування, прождали до 14:00, висунулися, простояли на морозі та снігу 3 години, доки не завантажилися.
- 04-05.03. Нічого цікавого не відбувалося, поки ми не доїхали Джанкоя.
Зрозуміли, що нас обдурили, і ми їдемо до Херсона.
Приїхали в поле десь за 10 км від Херсона, недалеко це пункт призначення Антонівка. Зробили намети. Зрозуміли, що треба валити ліс, треба для багаття.
- 06.03. Ранок почався несподівано – 6 залпів граду рано-вранці.
Весь день перла техніка. Нам сказали до річки Дніпро не підходити, там, мовляв, уб'ють снайпера. Весь день чутно звуки бою, а ми ламаємо ліс.
- 07.03. З цього ранку вперше почув постріл із ППО так близько, що всі в таборі прокинулися.
Прозвучала команда зібрати 30 тіл, щоб помародерствувати у сусідньому «воєнному» містечку. Хлопці повернулися ввечері з припасами та ковдрами.
- 08.03. Як же задовбало валити ліс.
Сказали, що сьогодні переїжджаємо. Потрібно бути напоготові. Ми розібрали намет. Стали чекати. Тільки ввечері сказали, що ось поїдемо, не варто розбивати намет.
Як ми помилялися. Вночі нічого не сталося і ми спали без намету, все було дуже погано. Я захворів.
- 09.03. Перший день без пострілів. Путін дав день на роздуми.
Сподіваюся, скоро все це скінчиться. Валити ліс стало простіше, добули й інструменти для рубання лісу. До відбою змусили писати чергові списки.
- 10.03. Ніч була холодна, але не спав, грівся біля вогнища.
Надії повернуться додому майже не лишилося.
Вже як два дні не курю, нічого. Щодня намагаюся відписуватися тітці Юлі, що я живий».
Довідково:
14-та окрема механізована бригада імені князя Романа Великого (14 ОМБр, в/ч А1008, пп В0259, місто Володимир-Волинський Волинської області) — з'єднання Сухопутних військ Збройних Сил України. Сформоване 1 грудня 2014 року з залишків розформованої 51-ї механізованої бригади й нових мобілізованих.