У Луцьку 19 листопада відбулась експериментальна лабіринт-вистава про історію єврейської громади міста.
Захід відбувся в приміщенні бібліотеки імені Олени Пчілки .
Близько двом десяткам охочих пройти її і відчути себе в ролі єврея від 1920-х років до сьогодення зав'язували очі і проводили п'ятьма локаціями. Спершу їх чекав обід у колі сім'ї, після чого всі учасники відправились у синагогу, де молилися і чули перші удари війни - звуки бомб.
Згодом німець заводив їх у гетто, звідки виштовхував на вулицю і розстрілювали всіх, окрім однієї людини. Вона була єдиною врятованою, котра дожила до 2017 року і могла почути звуки буденного життя.
Впродовж всього часу "єврея" супроводжували і пояснювали все, що відбувається.
Наприкінці лабіринту до учасника зверталися зі словами: "Ти єдиний, хто вижив, всі твої рідні мертві, в синагозі зараз спорткомплекс і її не збираються тобі повертати".
Організаторами заходу були Людмила Роспопа та Соломія Чопюк.
"Це було наше "домашнє завдання" у рамках проекту "Українсько-американська академія громадянського лідерства". Ще коли ми були учасницями академії, то вирішили, що наш проект стосуватиметься культурної толерантності", - розповіла Людмила Роспопа.
Дівчата кажуть, що за статистикою до Другої світової війни велика частина населення Луцька була євреями, тому вони обрали саме таку тему. Перш за все, вони сконтактували і запропонували ідею ортодоксальній єврейській громаді у Луцьку, яку на заході представляла пані Хана Матусовська, і придумали сценарій і локації.
Мета театру, наголошують організаторки, - привернути увагу до історії євреїв у Луцьку.
"Я живу тут більше чотирьох років, але жодного разу мене не знайомили з історією громади, яка колись складала основну частину населення цього міста. А це ж історія Луцька!" – наголошує Людмила Роспопа.
Також організаторки згадують про актуальну проблему міста - повернення синагоги для релігійних потреб євреїв, чому останні й хочуть відновити власну релігійну традицію, культуру та історію міста.
"Найскладніше в організації було, напевне, зібрати людей-акторів. Це дуже важко пояснити словами. Поки актори вперше не спробували сформувати лабіринт, я була впевнена, що вони не зовсім уявляли, як все відбуватиметься," - розповідають організатори про проблеми створення театру-лабіртнту.
"Вистава була непрофесійною. Але кожен зміг пропустити цю історію через себе," - робить висновок Людмила Роспопа і каже, що основна ціль була досягнута.
Фото та відео зі сторінок організаторів у Facebook.