Музей волинської ікони відкрився 1993 року. Цьогоріч він відзначає 30 років з дня відкриття. Від початку повномасштабного вторгнення музей не працював і лише у травні 2022 року відновив свою роботу. Нині тут функціонує дві експозиції на першому та другому поверхах.
Про те, як працює Музей волинської ікони під час війни, чи є відвідувачі, які цікавляться сакральним мистецтвом та про збереження і реставрацію ікон Суспільне поспілкувалося з реставраторкою Ларисою Обухович та керівницею музею Тетяною Єлисеєвою.
«В роботі реставратора, як і лікаря є правило: головне не нашкодь»
– Пані Ларисо, за час повномасштабної війни як Ви працюєте, скільки пам'яток вдалося відновити?
Як не дивно, але від початку війни у нас посилилось завзяття до роботи. Кілька місяців усі приходили до тями. Напевно, був якийсь психологічний такий поштовх до збереження того, що може бути знищено.
Перед війною 15 лютого я розпочала реставрацію двох фігур «предстоящих» – це частина композиції Голгофи. До кінця року мені вдалося їх відреставрувати, але зараз ще проходять такі завершальні етапи: тонування, лакування.
– Розкажіть, будь ласка, в чому є особливості, специфічні нюанси вашої роботи?
Наші волинські пам'ятки дуже понищені, напевно, що найбільш понищені. Галицькі раніше почали оновлювати, десь з третини ХХ століття і вони не зазнали такого знищення, а у нас з початку 80-х років збирали по закритих культових спорудах те, що не знищилось. Церкви закриті, дахи протікають, вікна розбиті, пам'ятки розкидані по церкві. Все це затікає, і відповідно, – це вже руїна. Але навіть те, що збереглося і вдалося відреставрувати, говорить про рівень нашої мистецької культури, починаючи від XVII, XVIII та XIX століть.
– Ви займаєтесь реставрацією з початку 80-х років, можливо рахували скільки творів вам вдалося відреставрувати?
Ні, не рахувала. На реставрацію ікони йде не менш як рік, це коли середня складність. Деколи й кілька років може займати, кілька етапів з відповідними перервами. Не враховуються ті реставрації, які проводяться для поточних виставок.
– З чим можна порівняти роботу реставратора, з якою професією?
Робота порівнюється з лікарською професією. Не нашкодь, бо реставрація не професійна вона тільки шкодить. Крім того, що ми реставруємо ми й досліджуємо. Це наукова реставрація, вона обов'язково передбачає дослідження, ти маєш знати все про пам'ятку. Крім того, про її сюжет, про стилістику, про технології й чому такі фарби та коли вони використовувалися.
«В перший день повномасштабної війни всю експозицію музею сховали»
– Що робили із творами сакрального мистецтва на початку повномасштабного вторгнення, чи все вдалось сховати у безпечні місця?
В перший же день війни вся експозиція нашого музею, а це 132 ікони XVI – XVIII століть, була знята і переміщена в надійне сховище. В сховищі знаходиться Холмська Чудотворна ікона Божої Матері. Зараз ми представляємо тільки її копію.
Тобто фактично до травня місяця минулого року музей не працював для відвідувачів. Колектив музею працював над тим, щоб ті пам'ятки, які були зняті з експозиції й пам'ятки, які знаходилися в фондах нашого музею, були не просто надійно сховані, а були збереженні.
– Сьогодні музей відкритий, що представлено у виставкових залах?
Ми вирішили представити широкому загалу виставку «Образ Христа у сакральній мистецькій спадщині Волині». Відсутність основної експозиції й те, що ми розмістили виставку у наших залах першого поверху, дала нам можливість представити надзвичайно багато пам'яток. Тут наші відвідувачі можуть побачити й виносні хрести-розп’яття XVII – XVIII століття, пам’ятки металопластики та накупольні хрести. Це дійсно одна із таких великих повномасштабних експозицій, яку ми собі дозволили в період війни.
У Музеї волинської ікони на другому поверсі представлено роботи наших сучасних волинських іконописців. Діє виставка робіт, які були виконані в Замлинні.
– Цього року відзначається 30-річчя музею, тобто 1993 року музеї відкрив для відвідувачів свої двері. Скажіть, будь ласка, чим особливий музей, скільки вдалося надбати експонатів за ці роки?
Як говорять сучасні мистецтвознавці, волинська школа іконопису найбільш досліджена серед інших регіональних шкіл іконопису. Завдяки тому, що на Волині є Музей волинської ікони. Це єдиний в Україні музей ікони й школи іконопису.
Музей представляє не тільки іконопис, але й декоративну різьбу, скульптури. Представляємо більш пізню ікону на полотні, яка знаходиться в наших фондах. Тобто фонди нашого музею, це не тільки ікони. Зараз ми нараховуємо 2 500 одиниць збережень. Наша колекція поповнюється. До нас громади передають старовинні ікони, тому що знають, що саме в Музеї волинської ікони вони будуть не тільки збереженні, але й відреставровані та представлені широкому загалу.
– Чи багато відвідувачів. Можете проаналізувати?
Минулий рік був надзвичайно важким для всіх музеїв України. Ми почали працювати, а Національний художній музей до цього часу не працює. Це питання безпеки. В цьому році в нас були екскурсій шкіл нашого міста, але це не порівняти з кількістю людей, які були до війни. Починаючи з травня місяця минулого року, музей відвідало всього дві тисячі людей, а було і 20 тисяч і 25 тисяч відвідувачів.