Міжнародний економічний форум у Давосі вже давно перестав бути суто фінансовим заходом і більшим чином є платформою для політичних рішень та дипломатичних спекуляцій. Цьогорічне "Створення спільного майбутнього у роз'єднанному світі" не стало виключенням.
Кожен учасник обирає для себе участь у відповідному форматі. Тож, оскільки зараз наша економіка не може нічого інвестиційно-привабливого запропонувати Заходу, наша делегація здебільшого переслідувала політично-дипломатичні цілі.
По-перше: показати себе, мовляв, нас запрошено, до нас дослухаються, нам раді.
По-друге: підтримати старі контакти, а й навіть зав'язати нові.
По-третє: отримати гарантії того, що Захід ще й досі готовий нас підтримувати та допомагати.
Поставити пташечки "виконано" біля кожного з цих пунктів не піднімається рука. Нажаль, пан Президент не виправдав надій.
І знову ж таки – нажаль, найяскравішим моментом візиту Петра Порошенка стала історія з вишиванкою, напнутою на російськомовну журналістку, якій він відмовився відповісти на запитання. Мовляв, як вже вділи вишиванку, будьте ласкаві, промовляйте українською, а як ні – то "ковточку зніміть". Словом, Філіп Кіркоров відпочиває.
В цілому у цій історії Петро Олексійович тримався вправно у ролі уособлення ображеної та знедоленої слабкої держави, що потерпає від суцільної несправедливості навколишнього світу. Панове! Може вже годі? Коли ми вже встанемо з колін і перестанемо пропагувати всьому світові цей образ?
Мета візиту Порошенко на форум зрозуміла як білий день: побачитись з Трампом, зустрітись з Лагард, і просити, просити, просити – про допомогу, про гроші, про зброю. І так протягнути ще рік до виборів.
Проте якщо вищеозначений "образ" відпрацьовує на ЗМІ, він не працює на людей, які "роблять" світову політику та економіку. Порошенко, на відміну від свого попередника-втікача, є хорошим оратором, і знає, хто від нього що хоче почути, і знає, як правильно сказати. Але за чотири роки ця політика вже майже не працює. Годі й чекати продемонструвати це яскравіше, ніж у Давосі.
Порошенко західні партнери чекали там зі звітом. З конкретними цифрами і фактами про боротьбу з корупцією, про реформи, і аж ніяк не з розмовами про Донбас, зброю та роль України у боротьбі проти фейків. Мовляв, це можете розказати ЗМІ, або польським колегам. А от доля кредитів більше не залежить від слів та обіцянок Порошенка, натомість залежить від конкретних змін в Україні, про які й досі пан Президент звітувати не спроможний.
Ще меншою дипломатичністю до нашої делегації вирізнився Трамп, скомпрометувавши обіцянки Клімкіна про зустріч двох президентів на платформі Давосу. Хто знається на тонкощах дипломатичного протоколу чудово розуміє, що зустріч, яка називається "протокольною" передбачає 3-ьоххвилинний захід, під час якого учасники вітаються, і фотографуються на фоні прапорів обох держав, тиснучи одне одному руки і всміхаючись до камери, навколо них стоять красиві стільці та столик з паперами, аби зімітувати довготривалу зустріч. Це й все. А, ні, ще прес-аташе відповідного президента твітять на офіційній сторінці про те, що відбулася плідна зустріч. Те, що такий захід не відбувся свідчить, що Україна малоцікава для США, і спілкуватися особисто з нашим Президентом Трамп не вважає за потрібне.
Російські ЗМІ зловтішаються: Трамп зустрівся з президентом Руанди, замість Порошенка. Навряд чи, він мав на думці образити Україну, просто Руанда цікавіша, бо орієнтує свою політику у бік Китаю. А така честь як особиста зустріч президента Америки з президентом центральноафриканської країни може скоректувати цей курс.
Резюмуючи представництво України на форумі маємо: пил в очі про досягнення у створенні САП та НАБУ, домовленість домовлятись – як результат зустрічі з Тіллерсоном, обіцянка підвищити "комуналку" та ціну на газ в обмін на кредити МВФ. Ну й нарешті: пані у вишиванці – як привід Петрові Порошенко у черговий раз закликати Ерефію спокутувати провину за всі українські негаразди, і врятувати його від образу маргінала, з яким навіть на протокольних зустрічах говорять непротокольною мовою…