Телеведуча, авторка відомої ютуб-програми «Вечер с Яниной Соколовой», яка розвіює міфи російської пропаганди, Яніна Соколова виступила на «Бандерштаті».
Гутірка з нею відбулась у другий день фестивалю, 3 серпня.
Яніна Соколова розповіла про те, як заговорила українською у 20 років, рак і про те, чи хоче в політику.
«Не дайте мамам і бабусям дивитись російську пропаганду»
«Тут неймовірна атмосфера. В Києві я інколи забуваю про те, що таких однодумців, як ви багато, тому що Київ дуже різний і там є дуже багато проросійських сил, які інколи перемагають.
Тому мені дуже радісно бути серед однодумців-бандерівців».
***
«Ми живемо в досить непрості часи, коли національна ідентичність, до якої ми наблизились в останні 5 років, зараз якщо не з нуля, то з одинички знову починається».
***
«Я не буду вам влаштовувати політичних уроків, але я б дуже хотіла, щоб така молодь, як ви – свідома, патріотична – молодь, яка точно знає, в якій країні вона живе, щоб вона робила максимум і не мовчала, якщо хтось буде придушувати її національну ідентичність. Говорити про це в соціальних мережах, між собою, з владою у своїх регіонах, і самим намагатись щось зробити для цієї країни в своїх сферах».
***
«Якщо у вас є мама, бабуся або брат, які через пропаганду починають вірити проросійським блогерам, телеведучим і телеканалам, зробіть так, щоб вони їх не дивились. Робіть на місцях максимум того, що можете».
«До 20 років я думала, що я частина «великого» народу»
«Я сьогодні до вас їхала і думала, що мене турбує в сучасній молоді. І я зрозуміла, що мене нічого не турбує, бо ви прекрасні.
Я дівчина з Запоріжжя, з південного сходу, де мало хто говорив українською. У нас не було «Бандерштату», максимум – фестиваль «Червона рута», засилля російських артистів, книг, кіно. І в цьому російському вакуумі мені дуже важко було знайти себе. Тільки в 20 років я зробила це, а до цього думала, що я частина «великого народу». Ви розумієте, про що я».
***
«Є три фактори, які допомогли мені перейти на українську. Перший - я одружилась з львів’янином, другий – я почала працювати на телебаченні в Києві з другого курсу і зрозуміла, що мені не вистачає словникового запасу. Я почала дивитись фільми українською, читати і слухати книги. Останній фактор – це діти. Я дуже не хотіла, щоб мої діти говорили російською. Я шанобливо ставлюсь до російськомовних патріотів, але діти повинні говорити українською».
***
«Потрібно намагатись українізувати хоча б своє дозвілля, тому мовні квоти і закон про мову – це надважливо».
«Люди, які голосують за Медведчука, тягнуть Україну на дно»
«В минулі п’ять років влада не докладала зусиль для того, щоб притягнути до відповідальності Медведчука за зраду національних інтересів, корупційні схеми і ще багато чого. Наприкінці серпня мені обіцяли, що може відбутись «Рандеву» з Петром Порошенком і я дуже хочу запитати у нього, чому.
Медведчук не тільки лишився в Україні, він не тільки скупив телеканали, а й зайняв друге місце на парламентських виборах, що в країні яка пережила Революцію Гідності, переживає війну і ніби за п’ять років трохи очистилась від цієї ганьби, як мінімум, дивно. В це важко повірити».
***
«До тих, хто за нього голосує, я з неповагою ставлюсь і вважаю, що вони тягнуть країну на дно. Я вважаю, що це зрада національних інтересів і на цих політиках персональна відповідальність за тисячі смертей. На журналістах медведчуківських телеканалів, які несуть пропаганду».
***
«Я сміялась не як принцеса, коли почула про телеміст з Росією. Про що нам з ними говорити? Спочатку заберіть з нашої території військових, покайтесь, віддайте Крим, зробіть компенсацію фінансову, а потім будемо говорити. Я не вірю жодному їхньому слову. Ні журналістів, ні представників влади, але з повагою ставлюсь до деяких росіян, як не за Кремль».
«Коли ти без волосся, на тебе дивляться тільки зі співчуттям»
«Ви розумієте, що зі мною відбулось, коли я дізналась про цей діагноз? Я була в такому шоці, що ви просто собі не можете уявити. Я в забігу, на позитиві завжди, в купі проектів. І тут – рак.
Рідні в шоці, ти в шоці і весь світ закривається. Мене підтримували чоловік, мама, найближчі друзі і лікарі, а решта людей дуже страждають в цей момент.
Коли я ходила без волосся, то зустрічі з людьми були такими. Бровки будиночком, сльози і співчуття з меседжом: «Невідомо, доживеш ти чи ні, але тримайся».
Це неправильно. Ми хочемо, щоб на законодавчому рівні дорослі отримували допомогу психолога, а діти – ще й аніматора, тому що ви розумієте, в якому оточенні живуть ці люди».
***
«Проект «Я, Ніна» – це не тільки фільм, не тільки книга. Ми робимо його масштабним. 6 серпня ми робимо черговий «Ред бранч» і будемо здавати кров. Відстоюємо легалізацію медичного канабісу, конференції проводитимемо в різних містах. Найближча буде у Львові наприкінці вересня. Це буде величезна конференція на тему паліативної медицини. Будемо зустрічатись з українцями по всіх містах, куди нас запрошуватимуть».
«Дематюкація – це маячня»
«Без мату дуже важко в сучасному житті. Існують речі, які неможна назвати інакше, ніж словом, що починається на п і закінчується на ець. Я не хочу, щоб ці слова звучали з екранів телевізора, але в звичайному житті, якщо прийде тьотя Оля Богомолець (авторка нашумілого законопроекту про дематюкацію мови, - ред.) і скаже мені «но-но-но», я тьотю Олю можу навзаєм… ну попросити відійти, застосувавши ці слова. Я вважаю, що це маячня і обмеження наших свобод».
Чи хоче Яніна Соколова бути політиком
«В кабінет на Банкову – ні, не піду, тому що зараз при владі Зеленський. Я не була тією людиною, яка хотіла, щоб в моїй країні, був такий президент. Мені здається, що це втрата національної ідентичності, тому що ця людина не є уособленням тих речей, які повинен мати президент в парламентсько-президентській республіці. Але ми повинні розуміти і з повагою ставитись до того, що вибори були демократичними».
***
«Цього року 10 партій мені пропонували місце в списку. При чому деякі дуже смішні. Наприклад, парія обіцяла, що у неї №1 у списку буде Олег Винник. І це не була партія Поплавського. Хтось ще мітив на Винника, але не склалось. Були пропозиції і від проукраїнських сил, але я відмовилась.
Я не впевнена в стратегії і плані дій жодної з партій, які сьогодні є в парламенті. Деякі з’явились стихійно і в них ще мало м’язів, щоб щось змінити, а в деяких зі мною такі диспропорції, що я не зможу з ними поруч знаходитись».
***
«Якщо раптом я зберусь, то через 5 років. Мені важливо, щоб людина, яка йде в парламент і веде за собою політичну силу, мала не тільки амбіції, впізнаваність і бажання змінити щось в деяких сферах. Ще важливо, щоб вона мала освіту, яка б допомагала керувати партією та розуміти можливості. Можливо, я буду вчитись закордоном, щоб нести в Україну вже проєвропейську фаховість. Щоб люди не випадково, не стихійно прийшли в політику, а були на своїх місцях. Щоб не було соромно, треба набрати м’язів, команду і потім йти. Нехай ми зайдемо в маленькій кількості, але ми справді зможемо нести зміни. Змінимо культурний та інформаційний контент».
Фото Ірини Кабанової
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.