На Волині запрацювала тимчасова контрольна комісія з питань лісових відносин. Її головою депутати облради обрали свого колегу, екс-голову ради Анатолія Грицюка.
Що відбувається у лісових господарствах регіону, звідки взялося поняття «лісова мафія», для кого розбудовують фешенебельну «воротнівську дачу» і чи може справді волинський ліс збагачуватиме місцеву економіку, «Перший» розпитав у Анатолія Грицюка.
Отож, про все по черзі.
- Анатолію Петровичу, до комісії увійшли представники різних політичних фракцій, були залучені експерти, люди, які знаються на лісовому господарстві. Ви ініціювали створення такого контролюючого органу. Для чого він та які порушення уже вдалося виявити, адже, наскільки відомо, побували в кількох лісгоспах?
– Ми провели перше організаційне засідання, вибрали голову, секретаря, заступників і запросили ще й експертів, тих людей, які працювали в лісовій галузі, мають кваліфікацію, знають галузь серйозно. Начальник управління лісомисливського господарства Олександр Кватирко, виступаючи на сесії обласної ради, переконував депутатів про те, що галузь працює чітко, ритмічно й ефективно, і що в ній хоч і є певні проблеми, але вони під контролем, вирішуються.
Мій депутатський запит тоді звучав перед звітом Кватирка, бо я вважав, що саме депутати повинні зорієнтуватися, чи є проблеми в галузі, чи є порушення законодавства, чи є якісь незаконні рубки лісових культур, особливо твердолистяних, дубів.
Сесія обласної ради дала рекомендацію агентству лісових ресурсів стосовно звільнення його із займаної посади… Саме тоді Кватирко погодився зі мною, що дійсно - хай депутати розберуться, як працюють лісогосподарські підприємства.
– Де була перша «точка» депутатської перевірки?
– Першим відвідали Цуманське підприємство лісового господарства і я був вражений. Директор, чесно кажучи, зустрів нас «в штики». Запросив одразу юриста і вони нам почали доводити, що ми не маємо повноважень перевіряти лісову галузь. Хоча, і в лісовому кодексі, і в законі України про місцеве самоврядування чітко прописано, що обласна рада може контролювати лісову галузь. Тоді у нас просили офіційний депутатський запит, на який пообіцяли дати нам відповідь.
Наша тимчасова комісія відвідала іще декілька лісництв, аби подивитися, як іде процес заготівлі лісу. Друга наша група відвідала Маневицький, Колківський та Городоцький лісгоспи. Там аналогічна ситуація – директор категорично вимагав дозволи, посвідчення, накази про те, чи маємо право перевіряти.
Ми не дискутували, відтак, зробили офіційний депутатський запит на керівника Олександра Кватирка, аби отримати господарсько-фінансові звіти за 2016 рік. Це питання досить довго «волокітили».
– Як ви оцінюєте роботу лісової галузі Волині?
– Як депутат обласної ради, стежу за тим, як вона працює. В останні роки усе неефективно і нераціонально. Ще працюючи головою Ківерцівської райради і головою облради, я бував і в лісництвах, і в лісгоспах, і в лісах. Я бачу, на жаль, ліс, який валить стихія, ніхто не прибирає, навіть не дають можливості селянам різати на дрова.
Ріжуть цілком здорову деревину! Навіть в Цуманському лісгоспі, відвідуючи один з кварталів, де бригада працює, ми побачили так звану санітарну рубку, де повинні вирізати дерева хворі і сухостій, а ріжуть практично на площадці заготівлі більше здорового лісу. І це - під виглядом санітарних рубок!
Ефективно галузь працювати може, яскравим прикладом цього сьогодні є Маневицький держлісгосп, де директор наглядно показує, що можна рентабельно працювати. Прикро, але начальник управління лісомисливського господарства критикує і упереджено ставиться саме до цього лісгоспу.
– Кого ще, крім членів комісії, цікавить порядок у волинських лісах?
– Як би там не було - лісопідприємства платять податки і ми хочемо, аби ці податки в районах і сільських територіях значно збільшились. Вважаю, що усіх свідомих волинян це мало б цікавити.
Якщо ви пам’ятаєте, на Камінь-Каширщині свого часу села піднімалися проти незаконної бездумної вирубки лісів. І на Ківерцівщині були теж такі стихійні мітинги селян.
Але мене ще дивує такий факт. Щільність лісу на Волині унікальна – 34,6% площі займають саме ліси. Це майже 700 тисяч гектарів – солідна площа. Колись ми говорили про ліс, як народне багатство, то тепер ця гіпотеза вже неправильна.
Ліс стає власністю невеличкої купки людей, лісової мафії.
Очевидно, що вертикаль заступництва тягнеться до Києва, тому що я за цей період вступив у переписку з багатьма фіскальними органами, просив – дайте мені інформацію, покажіть, яку діяльність ведете. Відписки пішли такі примітивні…
– Комісія відвідувала урочище у Воротневі, так звану «вортнівську дачу» і ви там побачили якісь забудови. Поки що немає на це реакції, є лише резолюція прокуратури, що вона має перевіряти цей держлісгосп і зокрема ці забудови. Можливо, у вас, як у депутата, є якісь відповіді…
– Сесія відбулася 7 вересня. Уже місяць минув з того часу - немає ніяких пояснень, крім того, що прокуратура зреагувала і відправила запит на ті органи, які можуть розібратися.
– Розкажіть, що там побачили.
– Дуже добре знаю Ківерцівський район і місце, яке називається «Воротнівська дача». Там ведеться лісове розведення і догляд за лісовими культурами.
Справа в тім, що з 1978 року Воротнівська дача - це ботанічний заказник, заповідна територія. За партійних часів це місце називали волинською Швейцарією. Коли ми приїхали, то нас не пустили на авто. Ми пройшлися пішки - мене шокувало побачене.
За радянської доби там була обкомівська дача, то вона в порівнянні з тими будівлями, які там виросли, – курник. На той час там працювало майже сотня працівників лісової галузі. Вони садили квіти, садочки підчищали.
Я запитав – хто там господар, але відповіді не отримав. Згідно з лісовим кодексом, будова на цегляних фундаментах в лісах заборонена, а там таке масштабне будівництво ведеться!
Сьогодні в наших селах нема доріг до кладовищ, а туди добротний, асфальтований шлях проклали, ще й сауну, вихід з сауни на озеро, кілька будинків для віпів…
– Вам вдалося дізнатися, чиї ж то маєтки?
– На жаль, ні державна екологічна служба не дала відповіді, ні департамент по боротьбі з економічною злочинністю. Можливо, їх документи іще в роботі, але складається таке враження, що ті служби, які їх контролюють, і погоджують, яку відповідь дати.
Будівельні роботи, як мене проінформував директор, проводить, нібито, керівництво Ківерцівського лісгоспу.
На моє глибоке переконання економіка нашого краю від лісопереробки і ведення лісової галузі має приносити в 3-4 рази більше доходу і для територіальних громад, і для бюджетів усіх рівнів.
Розумієте – мільйон 320 тисяч кубів вирізано лісу в рік. Це приблизно 24,5 тисячі гектарів. А заліснюють вони на цих територіях близько 3 тисяч гектарів – це дуже мало. І коли немає співвідношення між вирубкою і залісненням – це перспектива того, що лісова галузь буде в занедбаному стані.
– Чи дізнавалися ви, яка мета застосування цих об’єктів, адже була інформація, що це створюється з рекреаційною метою, щоб туристи приїздили туди відпочивати?
– Я задавав запитання, яка ціль і мета цього будівництва, але відповіді не отримав. Це все поки що покрите напівмороком – хто, що і для чого…
– Як ви бачите вирішення цієї ситуації? Лісові господарства не хочуть співпрацювати, правоохоронці кажуть, що це – не їхня компетенція. Хто може допомогти вам, як керівнику комісії, як депутату…
– Розумієте, чесно скажу, вважаю, що в цій ситуації своє тверде слово має сказати голова облдержадміністрації. Людина, яка дає погодження на кадрову політику в нашій області. І, розумієте, звертаючись до нього (Володимира Гунчика, - Авт.), бачу, він в деякій мірі захищає. В мене складається враження, чи то він десь там біля системи не «прилип»…
Лісова мафія – це система. І люди, якщо навіть туди нові приходять, якщо не сприймають правили гри системи, їх там ніхто не тримає. Ця система так чітко напрацьована, що, я впевнений, можливо, то й моє оціночне бачення, що в кожному держлісгоспі, повторюю, що це моє судження, що там ведуть подвійні бухгалтерії.
– Лісова мафія, про яку ви говорите, – коли виникла? Чи це така система, яка була завжди за часів незалежності України?
– Я впевнений, в новій Україні. Бо за Радянського Союзу була більш жорстка і деспотична система контролю. Часті зміни влади, зміна прем’єрів – ось і причина. А найголовніша причина – швидкий заробіток. Ліс сьогодні не став народним багатством, а став багатством купки людей…
Ви ж бачите, як некваліфіковані спеціалісти рвуться в агенцію, в заступники – чому? Бо для них головне - не користь принести державі, а заробити.
– В V сликанні Волинської обласної ради, коли ви були головою, створили КП «Волиньоблагроліс». Та згодом його ліквідували. Уже в нинішньому скликанні рішення про ліквідацію скасували.
Ваш колега по обласній раді Володимир Бондар, який є заступником керівника Державної агенції лісових ресурсів висловив свою позицію стосовно цього КП: «Хто буде опікуватись комунальним лісом? Депутати? Тільки державний орган, який має практику, відповідні системи контролю, може контролювати ведення лісового господарства. Комунальна структура в цьому випадку абсолютно не дієва».
– Так, я тоді дійсно переконав депутатів, що нам потрібно узагальнити в єдину структуру роздрібнені ліси бувших колгоспів (більше 80 тисяч гектарів). Багато з них були в занедбаному стані, бракувало техніки, обладнання. Ми разом з депутатами результативно попрацювали і створили цю структуру.
З обласної казни ми тоді виділили невеличкі кошти, щоб десь поставити пилораму, десь купити трактор. І, знаєте, я пишаюся тим, що «Волиньоблагроліс» серйозно конкурувало з державними підприємствами.
Ми, створюючи це підприємство, хотіли згладити монополію і наглядно показати, як хазяйнують державне і комунальне підприємства. В деякій мірі нам це вдалося - підприємства працювали добре, оперативно піднялися з колін, ефективність була очевидною.
Але комусь це було не до душі і тоді Богдан Іванович (Колісник, - Авт.) переконав губернатора і вони, можна сказати, цинічним методом «нагнули» депутатів і депутати проголосували за те, щоб віддати державі. Це був дуже неправильний крок.
– То ці землі належать тепер державним лісовим господарствам. Але чи є механізми їх повернути назад?
– Є постанова Львівського суду про те, що рішення були прийняті неправильно, в незаконний спосіб, сьогодні Волинська обласна рада веде процедуру, щоб повернути ці землі.
– Ваше ставлення до мораторію на вивезення за кордон лісу-кругляку. Лісівники вважають це питання суто політичним і вважають, що політичні партії використовують це для свого піару. Ви з цим згідні?
– Це безглузда думка лісівників. Чому? Тому що яка країна, в економічному плані, себе шануючи, буде сировину відправляти, аби на ній хтось заробляв? Невже ми не можемо робити унікальні меблі і возити в Європу? Невже ми не можемо робити інші вироби? Чому сьогодні країни Східної Європи на границі з Україною ставлять великі заводи, аби ми до них возили навіть ліс у вигляді дров?
Тому що у них бачення, що це – велика перспектива і капітал. Я вважаю, що необроблений ліс ми не маємо права вивозити. Не можна тішитися миттєвими копійками.
Про волинські ліси слухала Лариса Літвицька
Почувши думку голови тимчасової контрольної комісії з питань, які виникають у сфері лісових відносин про «лісову мафію» по-волинськи редакція «Першого» запрошує до розмови керівника Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Олександра Кватирка.