Саме сьогодні, 22 квітня, Володимиру Котику мало б виповнитись 52, але клята війна забрала його життя, його майбутнє, принесла страшне горе у батьківський дім. У цей день Ковельська громада зібралась, щоб подякувати Герою за захист, віддати останню шану патріоту, командиру кулеметного взводу 3-го механізованого батальйону військової частини А7028, капітану, який загинув чотири дні тому.
Про це інформує міська рада.
Згадували історію життя людини, яка залишила дуже світлий слід на цій землі, увібрала у собі багато чеснот, притаманних справжнім чоловікам: доброту, щирість, справедливість, мужність, відданість.
Володимир Котик народився у Ковелі. Навчався у ЗОШ №11. Обрав дуже мирну спеціальність «Промислове та цивільне будівництво», яку здобув в Українському інституті інженерів водного господарства в м. Рівне. Разом з тим, у ВУЗі закінчив військову кафедру та отримав звання лейтенанта.
Повернувся у рідне місто і працював на заводі ВАТ «Ковельсільмаш». А з 2008 року – в приватних будівельних компаніях Києва.
З 2014 року Володимир своє життя присвячує військовій справі: став прикордонником, служив на рідній Волині.
Ковельчанин був активним учасником Революції Гідності, а свій перший бойовий досвід здобув під час АТО. Він постійно зростав як військовий, підвищував свою кваліфікацію на тренувальних зборах. У грудні 2016 року звільнився у запас в чині капітана.
Коли ж над Україною знову нависла загроза великої війни, Володимир 11 січня 2022 року підписав контракт з 100-ю бригадою територіальної оборони.
Зі своєю «Сталевою Соткою» пройшов найгарячіші точки, починаючи з Серебрянського лісу на Лиманському напрямку. Свій останній бій прийняв 18 квітня 2025 року біля населеного пункту Плещіївка на Донеччині, де отримав поранення, несумісні з життям, в результаті артилерійського обстрілу.
«Він був будівельником по життю. Опорою і підтримкою для родини. Чуйним, турботливим сином. Дуже уважним до своїх сестер, їх родин, племінників. А ще - сильним, вольовим командиром, який першим йшов у бій. Володимир - справжній патріот України, людина, яка до останнього дня залишилась вірна своєму обов’язку захисника Вітчизни, яка поклала на вівтар незалежності і майбутнього нашої країни найдорожче – життя», - зазначив міський голова Ігор Чайка під час своєї промови.
Він також висловив щирі співчуття рідним: мамі Ганні Володимирівні, татові Володимиру Григоровичу, сестрам Наталії та Людмилі.
Поховали Володимира Котика на Алеї Героїв міського кладовища.
Вічна пам’ять і слава!