Микола Ворончук, який добровольцем пішов у військо і втратив руку на фронті, тепер збирає FPV-дрони навіть з протезованою кінцівкою.
Про це пише NV.
Навіть втративши кінцівку, ветеран намагається приносити користь побратимам на передовій.
«До війни я працював електриком, але пайка і збірка отаких ось цікавих конструкцій — це було моє хобі, — розповів NV Микола Ворончук. — Я займався цим, робив павербанки саморобні, робив зарядні пристрої автомобільні. Я це любив, це було таке моє хобі».
На фронт Микола потрапив добровільно.
«Коли почалося повномасштабне вторгнення, перше, що я зробив — побіг у військкомат. Але оскільки я працював на залізниці, то в мене була бронь, і військкомат мене відразу відфутболив. Тоді я ходив по блокпостах, брав повістки на блокпостах, приходив з повістками у військкомат, військкомат мене футболив, футболив, футболив. Тоді прийшла бойова повістка моєму молодшому брату. І я домовився з воєнкомом, щоб меншого брата відправити додому, а я піду замість нього. І коли нас привезли в Житомир на розподіл, ми приїхали з меншим братом обидва. І в Житомирі я зробив так, що менший брат сів в автобус і поїхав назад, а я вже попав на фронт», — згадує чоловік.
Микола був артилеристом у 79-й десантно-штурмовій бригаді. Під час одного з виїздів чоловік отримав поранення. Він чекав на евакуацію близько п’яти годин, тому, на жаль, праву руку врятувати не вдалося. Протезування Миколи проходило в Америці. Але сама кисть протеза — українського виробництва.
«Я пробував користуватися американськими руками — ні, наша краще, реально наша краще. І по естетичності, і по функціоналу, і наша легше набагато, тому що це теж важливо», — ділиться він з NV.
Збирати дрони Микола почав саме через протезування руки.
«Я спілкувався з хлопцями, які виготовляють і обслуговують ці руки. А в них є контакти людей, які збирають ці дрони. І так ми почали спілкуватися. Я сказав, що я люблю цим займатися, це круто, це класно, мені подобається. І мені запропонували: а давай попробуєш з дронами. Та легко, гайда! І так якось закрутилося», — згадує чоловік із посмішкою.
Микола Ворончук отримує поштою набір деталей і вдома збирає з них «пташок».
«Для збірки дронів знання потрібні обов’язково. Будь-яка людина цим займатися не може, — каже він. — Треба вміти читати мікросхеми. Має бути гарний паяльник, щоб не перегріти плату. Тому що плату можна дуже легко перегріти, і деякі деталі на платі виходять з ладу. Тому це не так-то й легко, як здається, що ось це конструктор — зібрав як конструктор. Це конструктор для дорослих хлопчиків».
Попри всі труднощі, що довелося пережити, чоловік прагне допомогти таким, як він сам. Микола планує стати психологом у клініці Protez Foundation.
«Хлопці, я знаю це по собі, не можуть розповісти цивільному психологу про те, що вони побачили. І цивільний психолог ніколи не зрозуміє їх. А людина, яка вже там побувала — як я, я це все вже бачив — нам буде легше спілкуватися», —переконаний Ворончук.