Інна – старший сержант прикордонної бригади «Гарт» із позивним Фурія. Вона щодня рятує життя у найгарячіших точках Харківщини.
Її шлях у Держприкордонслужбі почався у 2021 році в рідному Краматорську, а сьогодні вона працює у складі бойової комендатури, допомагаючи тим, хто боронить Україну, пишуть на сайті Державної прикордонної служби України.
Допомагати і рятувати – це моє. Коли бачиш, що твоя робота рятує життя – це неймовірне відчуття. Це кайф, який словами не передати, – зізнається вона.
Інна відповідає за координацію евакуації поранених: підтримує зв’язок із колегами на точках передачі та стабілізаційними пунктами, а якщо стан воїна дозволяє, надає йому допомогу у своєму медпункті перед подальшим транспортуванням. Вона завжди намагається говорити з пораненими, аби вони не втратили свідомість. Найчастіше бійці розповідають їй про свої родини, дітей, про те, як вони мріють їх побачити. Ці моменти дають сили не лише пораненим, а й самій Інні.
Позивний «Фурія» вона отримала від свого начальника, бойового медика Андрія з позивним «Кельт». Він зібрав команду, яка працює, як єдиний механізм.
Кельт – потужний організатор. Ми, як одна сім’я, завжди підтримуємо одне одного. Це надзвичайно важливо, коли ти на передовій, – розповідає Інна.
Робота бойового медика – це не лише порятунок, а й щоденна боротьба зі складними обставинами.
Не все залежить від нас, але ми робимо максимум. Найважче – це втрачати. У такі моменти мене відновлює моя команда. Я їм дуже вдячна.
Попри труднощі, Інна впевнена: її місце – тут, поруч із воїнами.
Не кожна жінка може бути на фронті – і це нормально. Але є ситуації, коли ми тут необхідні. Це саме той випадок. І тому я тут.
Її шлях – це не просто професійний розвиток, а справжній поклик душі. На передовій немає часу на роздуми, рішення приходять миттєво. Саме тут загартовується лікар. Тут ти не просто професіонал, а людина, яка готова за мить змінити чиєсь життя».
Фурія вірить: головне – це командний дух і правильний настрій. А ці речі завжди є поруч із тими, хто захищає Україну.