До повномасштабної війни лучанка Тетяна Кухарук влаштовувала закордонні мандрівки для туристів в агенції «Море турів». А тепер разом зі своїми працівницями пече смаколики для українських сил спротиву.
Про те, як і чому Тетяна Кухарук протягом декількох місяців пече солодощі на власній кухні пише ВолиньPost.
З початку війни Тетяна з чоловіком та донькою поїхали в село до батьків. За кордон виїжджати не планували, однак коли з'явилася можливість, то відправили туди доньку.
«27 лютого ми з чоловіком прокинулися у батьків в селі і я сказала: треба щось робити, бо вже не можу просто сидіти в новинах», – розповідає Тетяна.
Відтак займалися багато чим, аж поки одного разу Тетяна не натрапила на волонтерську вайбер-групу «Допомога нашим бійцям». У ній написали, у чому є потреба та що можна привезти на Північний ринок. Одного разу там Тетяна зустрілася з нотаріусом Наталією Пастуховою. Вона вивантажила багато ящиків із пиріжками й іншою випічкою, яку, як виявилося, пекла сама.
«Я сіла в машину і сказала чоловікові: якщо вона у своїй кухні може стільки напекти, то і я зможу», – згадує Тетяна.
Так Тетяна Кухарук почала на власній кухні випікати смакоти. Згодом їх до військових доставляла волонтерка Тетяна Деменко. Вона опікується декількома підрозділами волинської бригади й періодично возить для них допомогу в зону активних бойових дій. Зазвичай їде чотири буси, буває і більше. Завдання – завантажити ці машини допомогою.
Допомагають Тетяні з випічкою її співробітниці.
«Я спочатку думала: це мій вибір, тому буду пекти сама, скільки зможу. Але це дівчата виявили таку ініціативу. Наша менеджерка Наталя прийшла першою, бо весь час була в місті. Інші – коли повернулися до Луцька після виїзду на початку повномасштабного вторгнення. Буває таке, що за день напікаємо 11–12 ящиків, тоді як я сама 3–5, – ділиться Тетяна. – Так. Я думала, що моя «духовка» не «потягне». Але щодня вона працює 6–8 годин. Коли переможемо, я її заміню. А як не витримає, то і до перемоги заміню та продовжу. Це не проблема».
Тетяна розповідає, що найбільше її тішить, що хлопцям дуже подобається їхня домашня випічка.
«Взагалі мені дуже додає сил фідбек від воїнів. Вони скидають фото, дякують. Коли ти бачиш свій результат – літати хочеться. І цей результат – не лише про випічку. Зараз я допікаю вже 12-ий мішок борошна. Спочатку купувала все лише своїми силами. Згодом стали допомагати знайомі і люди, які просто бачили масштаби роботи. Світ – не без добрих людей», – каже Тетяна.
Тетяна розповідає, що допомагає дуже щиро: «І дуже хочеться, щоб та енергія, яку я вкладаю, дійшла із випічкою нехай і через декілька днів дороги до тих, кому я її готую. Ця моя справа – це мій особистий порив. У мене немає жодного зобов’язання ні перед ким, але є бажання таким чином долучитися до спільної роботи – перемоги над росією. Кожен робить це по-своєму. Я – печу. Мені так легше».
Читайте також: Плели браслети, співали, малювали: діти в Луцьку збирають гроші для ЗСУ. ФОТО