25 листопада у Луцьку в обласній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки планувалася демонстрація документального фільму «Право на крила», знятого ще у 1970 році російським кінорежисером Олексієм Габриловичем.
Як переконували учасники цього дійства, фільм демонструє історію військової авіації у Луцьку часів СРСР. Втім, насторожують кілька моментів.
По-перше, чому кінострічка про «радянську військову доблесть» мала демонструватися саме у День пам’яті жертв голодоморів.
По-друге, з якого дива Москва без зайвих питань віддала з архіву фільм, який ніколи не демонструвався публічно і ще й за запитом звичайного лучанина. Крім того, сумнівним є твердження про відсутність будь-якої пропаганди у фільмі «Право на крила».
Адже кінорежисер Олексій Габрилович відомий тим, що у ці роки зняв кілька радянських пропагандистських кінострічок («Фабрика манекенів», «Ми – молода гвардія. Підняті по тривозі» та інші), в яких засуджував американський стиль життя і пропагував радянський.
Ми поцікавилися думкою безпосередніх учасників суботнього інциденту у Луцьку, щоб з’ясувати їхню позицію щодо демонстрації такого фільму.
Андрій Дяченко, голова Волинського осередку «Національного корпусу»:
«З нашої точки зору радянська армія є окупаційною. В день, коли українці вшановують жертв голодоморів, влаштованих радянськими російськими окупантами, показувати стрічку про могутність армії імперії – наруга над пам’яттю її жертв.
Не думаю, що в Ізраїлі у роковини голокосту хтось додумався б демонструвати пропагандистський фільм про могутність люфтваффе. Та й у радянські часи цей фільм чомусь не показували. Тому ми розцінили такий показ як провокацію. І зробили все від нас залежне, аби її припинити».
Микола Федік, голова Луцької «Свободи», очільник фракції ВО «Свобода» у Луцькій міськраді:
«Мене дивує те, що у день, коли вся Україна вшановує пам’ять жертв голодоморів, у Луцьку знаходяться діячі, які проводять заходи, пронизані ностальгією за «щасливими радянськими часами», за «радянською військовою могутністю».
Ось бачите, мовляв, у нас була своя авіація, яка захищала «мирне небо». Але якою була мета цієї авіації? Вона була українська чи російська? На жаль, люди не розуміють, що демонструвати раритетний радянський фільм про армію СРСР у такий день є як мінімум неетично. Довелось вдатися до заходів прямої дії. Разом з побратимами провели роз’яснюючу роботу та зупинили це дійство.
Не треба тішити себе ілюзіями про толерантність у часи російсько-української війни. А що є передумовою російської агресії? Промивання мізків громадян, інформаційна робота, возвеличення «славного радянського минулого». Крим і Донбас стали жертвами окупації саме тому, що там панував російський світогляд і «совок».
Вважаю, що на Волині потрібно пропагувати українські цінності та світогляд. Позиція організаторів для мене є проявом неповаги до жертв геноциду, який був організований та влаштований російськими окупантами проти українського народу».
Микола Романюк, депутат Луцької міськради, фракція ВО «Свобода»:
«Читаючи російські ЗМІ, які пишуть про цю подію у Луцьку, все більше переконаний в тому, що цей шабаш треба було прикривати. У той час, коли вшановують пам’ять вбитих українців, у нас відроджують традиції радянської імперії та НКВД.
Вибачте, але я не побачив у залі, де мав показуватися фільм, ветеранів війни, дітей. Припускаю, що ця акція була проведена сплановано. Щоб показати потім картинку: бачите, не всі у Луцьку у День пам’яті жертв голодоморів вшановують вбитих українців та сумують. Є й ті, які шанують радянське минуле».
Олександр Дмитрук, заступник керівника волинського осередку «Національного корпусу»:
«Моє ставлення до всього радянського є негативним. Воно сформувалося ще з дитинства. Від батьків. Це минуле, яке принесло українській нації багато нещасть і страждань, поставило її на межу виживання. Вважаю блюзнірством показ того фільму 25 листопада у Луцьку. Також маю деякі питання.
Організатори кажуть, що вони отримали кінострічку з архіву в Москві. Сумніваюся, що в Москві в часи війни з Україною так просто видають фільми з архіву за запитом від звичайного лучанина. Кажу це ще й тому, що наприклад мені нереально отримати будь-яку інформацію про родичів, які сиділи у радянських таборах. А тут Ілля Сметанін безперешкодно отримує фільм, який не демонструвався прямо з столиці ворога».
Ілля Сметанін, організатор показу, один із засновників Організації Волинських Авіалюбителів «ОВАЛ»:
«Какие могут быть комментарии? По-моему, всё предельно ясно. Считаю, что уже ни для кого не секрет, что 90% националистических организаций не только Украины, но и других стран - это проекты ФСБ России. Если бы фильм был показан - я бы сказал больше, объяснил бы причины спешки с организацией премьеры. А так нет смысла. Будет премьера – я прокомментирую также и субботний инцидент».
Ігор Левчук, один з організаторів показу фільму:
«Показ фільму був зірваний людьми в камуфляжах: представниками «Азову», «Національного корпусу», партії «Свобода». Захід ми організували у бібліотеці, а сама дата була запропонована бібліотекою. Демонстрація цього фільму узгоджувалася з Генеральним штабом Збройних Сил України і з авіаційною групою «Захід». На перегляд фільму представники авіаційної групи «Захід» теж були запрошені. Попередньо на їхніх сайтах анонсували цю подію.
На мою думку, показ фільму «На крилах», прем’єра якого мала бути відбутися через 47 років, не має ніякого ідеологічного та іншого навантаження. Це фільм про історію нашого 806-ого полку, який розташовувався в Луцьку на аеродромі.
На жаль, група людей зірвала цей захід. Поліція лише склала заяву, не вжила ніяких дій, виступала в ролі статистів. Такі дії людей, які зірвали фільм, кваліфікується як хуліганство.
В залі були присутні ветерани, в тому числі як афганці, так і цієї війни, яка зараз в Україні, учасники подій в Іраці та інших гарячих точках. 806-ий полк перший присягнув на вірність Україні. Навіть командир цього полку в той складний час склав присягу.
Те, що там хочуть зробити на цьому політику, то я так розумію, що комусь треба було зробити картинку для російського телебачення або для когось іншого».
Автори: Петро Герасименко, Володимир Потрепелюк