53-річний Андрій Дунаєв із Херсона боронить Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. Нині військовослужбовець проходить лікування від поранення в одній із волинських лікарень.
Суспільному захисник розповів про свій бойовий шлях і наміри повернутися на службу після лікування і реабілітації.
Андрій Дунаєв був інженером-будівельником. Перші дні повномасштабної війни застав у Полтаві — був там у відрядженні. Коли його родина потрапила під окупацію, пішов у військо.
"Я їм дзвоню, а дружина і діти там в підвалі сидять. Хати немає, дачі немає, машини немає… Вони були в окупації один чи два місяці. А потім волонтери наші через фронт вивели їх, — каже військовий. — Зараз вони у Німеччині, а моя мати залишилася у Херсоні, дуже за неї переживаю".
Спершу боєць служив у Полтавському зональному відділі військової служби правопорядку, потім потрапив у 60 Окрему механізовану бригаду. Торік восени під час виконання бойового завдання на Донеччині Андрій Дунаєв отримав поранення.
"Був скид на мене. Залетів осколок під коліно, перебив кістку, — пригадує записник. — Лікарі зробили операцію і поставили пластини, вирізали із таза кістку, пересадили в коліно. Осколок відрізав мені палець, поламав всі пальці".
Про війну чоловік згадувати не любить. Каже: там, та фронті, найголовніше — надійні побратими. Після відновлення боєць хоче повернутися до них.
"Хочу бути корисним своїм хлопцям, — додає боєць.— Хоч чимось, хоч писарем, хоч кухарем, автомат я вже не зможу тримати, але нічого, відновимося. Я дуже вірю, що до влади прийдуть ті, що пережили цю війну, які бачили страждання людей, просто повинні зробити так, щоб люди жили щасливо", — вважає захисник.