Без довгих промов та урочистостей, у теплій дружній атмосфері команда мережі піцерій «Фелічіта» відзначила 15-річний ювілей. На вулиці дощило, але настрою це не зіпсувало. Навпаки обличчя гостей випромінювали щастя. Смакували ігристе вино, соковитий шашлик та пригадували найцікавіші історії, які стались за час роботи у «Фелічіті».
Святкування відбулось у санаторії «Пролісок» 14 червня. Саме у цей десь 2003 року піцерія вперше відкрила двері відвідувачам.
«Ці люди – це головне моє щастя. Якби не вони, нічого не було б. Важко було – не те слово, але мої люди мені допомогли. Це головне моє багатство, - каже засновник Олег Бровін. Його очі сяють радістю.
Його підлеглі кажуть: якби не ентузіазм Олега В’ячеславовича «Фелічіта» зараз була б зовсім іншою. Саме він навчив працювати з людьми, з великою повагою ставитись до відвідувачів піцерії, так само і гостей привчав поважати увесь персонал – від прибиральниці до адміністратора.
«Фелічіта – це стиль життя. Це більше, ніж робота. Це щастя, бо я щаслива людина. Дівчата виросли тут, вони прийшли і тут все їхнє життя до сьогоднішнього дня. Так як ми проводили 105 % свого часу на роботі, тут я познайомилась зі своїм чоловіком. У нас є 14 пар, які познайомились у «Фелічіті» і одружились», – розповідає топ-менеджер мережі піцерій Тетяна Гнасюк.
Вона одна з тих, хто працює у «Фелічіті» з першого дня і починала офіціанткою. Як і нинішній менеджер закладу «Вареники тут» Тетяна Скопюк, менеджер ресторації «Курінь» Марія Нечипорук, топ-менеджер ресторанів «Гранд Персона» Тетяна Мацик. Разом з першим піцайоло Олексієм Герасимлюком та засновниками вони пригадали, яким був день відкриття «Фелічіти».
«Це був шок. Це була Трійця, всі люди прийшли, була черга до повороту, де зараз аптека. Працювали тільки по запису, - каже Тетяна Мацик. – Гості заходили, вони були в шоці, тому що їх треба було навчити їсти піцу руками. Друге завдання було зрозуміти кухню, тому що спочатку ми її самі не розуміли. Сир пармезан, сир моцарела, базилік, тоді ще посипали піцу орегано… І для нас, і для людей це був шок. Люди по-різному реагували».
«Відкриття було 14 червня, а нам дали меню 13 червня. Прочитати ці слова було важко, а тим паче запам’ятати. Як тільки ми вивчили меню і навчились працювати, відкривається друга «Фелічіта», – сміється Тетяна Мацик. Пригадала кумедний випадок, як чоловіки на літньому майданчику укладали бруківку і втрамбовували пісок, щоб вона краще трималась, а дівчата не знали цього і взяли віники та повимітали весь пісок.
«А тоді ще було, що у закладі палили, і якщо ми не встигали, то Олег В’ячеславович допомагав нам міняти попільнички. Був у закладі з ранку до вечора», – пригадує Тетяна Скопюк.
Разом пригадали, як змінювався дизайн та меню. Спочатку піцерія мала вигляд італійського дворика, де були вікна зі шторами, на прищепках висів одяг, а на стелі було намальоване небо.
«Перший 3D-ефект в Луцьку», - усміхається Тетяна Мацик.
«Знаю точно, що салати коштували по 4.99 і піца 11.99 гривень, салат «Цезар» – 6.50», - підтримує розмову Марія Нечипорук.
Усі пригадують: було 11 піц, салати, пасти, десерти… Тоді ще не було традиції залишати чайових для офіціантів, люди забирали решту до копійки, але згодом все змінилось. А ще всі були дуже дружні, могли до 23:00 працювати, а опісля разом ще десь відпочивати. Зранку ж – без запізнень.
Для багатьох це було перше місце роботи. 15 років тому колектив «Фелічіти» був невеликий: чотири офіціанти, два піцмайстри, два кухаря, адміністратор. Нині ж у мережі працює 228 працівників у десяти закладах Луцька, Львова, Шацька та Буковелю.
«Фелічіта» у мене асоціюється із сім’єю», – розповідає головний бухгалтер Ірина Войтюк. – Сьогодні сімейне свято, відчуваю радість і позитив. Бажаю команді вдячних гостей, закладу – розвитку».
Текст – Наталя ХВЕСИК (Перший)
Фото – Павло БЕРЕЗЮК (Перший)