Освіта та стажування за кордоном, зокрема в країнах Євросоюзу, стає дедалі популярнішою серед українських студентів та науковців.
Певні додаткові можливості надає для цього і безвізовий режим з ЄС – хоча для тривалого навчання потрібна відповідна віза, але безвіз полегшує безпосереднє знайомство з європейськими університетами та налагодження контактів, – пише «Європейська правда».
Водночас базовою інформацією можна озброїтися і в Україні.
Насамперед, ознайомитися з класифікацією стипендійних міжнародних програм. Їх можна поділити на певні групи за різними критеріями.
Цільова аудиторія програм (апліканти). Часто в аплікаційних документах це зазначається як «eligibility».
Аудиторія ділиться на академічну, активістів, волонтерів громадянського суспільства та інших (зокрема, людей, які працюють і прагнуть підвищити кваліфікацію, тощо).
Найбільше стипендійних програм – саме для академічного середовища: студентів, аспірантів (докторантів) та викладачів, які проводять дослідження. При цьому для студентів і викладачів часто немає вікових обмежень. Наприклад, на магістерську програму можна вступати у будь-якому віці.
Лише у певних програмах встановлено мінімальну і максимальну вікову межу (наприклад, 25-35 років). Але таких небагато.
Обираючи навчальну програму, слід визначитися з її рівнем або умовами навчання, які вона передбачає. Це може бути програма бакалаврського рівня (undergraduate level), магістерського (graduate level), аспірантського (post-graduate level чи PhD), для дослідників чи викладачів зі ступенем (post-doctorate level, post-doc).
Варто також взяти до уваги, що магістерські ступені поділяються на M. A. (Master of Art) i M. Sc. (Master of Science). Відмінність полягає у типі освіти: якщо це гуманітарні та суспільні науки, які не передбачають обрахунків, використання точних методів тощо, то ви отримаєте M. A. Здобуваючи знання у природничій та технічній сферах, матимете ступінь M. Sc.
Тривалість міжнародних стипендійних програм. Вони бувають довготривалі, середньотривалі і короткотривалі.
Мова навчання. Більшість програм є англомовними. Це і північноамериканські програми (США, Канада), і європейські.
Якщо ви добре знаєте англійську мову, то можете навчатися фактично будь-де в Європі. Лише у великих європейських країнах (Франція, Німеччина, Італія, Іспанія) викладачі схильні заохочувати студентів до навчання мовою своєї країни. Хоча й такі міжнародні освітні програми поступово стають англомовними.
Приміром, скандинавські країни – суцільно англомовні, в цьому регіоні ви спокійно можете прожити без знання місцевої мови.
Проте в сучасному глобальному світі однієї лише англійської вже замало. Тому певна група стипендійних програм передбачає знання однієї чи кількох романо-германських мов (німецької, французької, італійської, іспанської) або, приміром, польської (сусідня Польща має чимало пропозицій для українців). І, звісно, якщо ви знаєте порівняно маловживану мову – як-от чеську, японську, арабську тощо – то це лише плюс на шляху до навчання чи стажування.
Країна перебування. Велику грантову підтримку надають Сполучені Штати Америки і Канада, а також країни Євросоюзу. Причому це можуть бути як програми урядів тих чи інших країн, так і окремих міжнародних фондів (наприклад, Джорджа Сороса). Окрім того, грантові програми надають країни Центрально-Східної Європи (Чехія, Словаччина, Угорщина) і колишнього СРСР (наприклад, Естонія). На міжнародний освітній ринок досить активно виходять зараз східні країни (Туреччина, Японія, Китай, Єгипет та інші).
Можливості грантодавців покрити навчання чи дослідження. Вам може надаватися повна стипендія (full scholarship, fellowship чи grant), часткова (part scholarship) або взагалі ви її не отримуватиме.
Повна стипендія покриває плату за навчання, житло, харчування, страховку, кишенькові, інколи навіть на подорож.
Сума, яку надає грант, обчислюється відповідно до мінімальних стандартів проживання у країні, до якої ви їдете.
Аплікаційні документи переважно є стандартними для усіх міжнародних програм і передбачають такі основні компоненти:
аплікаційну форму (програми поступово переходять на онлайн-форми);
резюме;
копію диплома і додатку до диплома (часто офіційно завірену чи то у відділі кадрів вашого університету, чи у нотаріуса);
завірений переклад цих документів іноземною мовою;
сертифікат про знання іноземної мови;
рекомендаційний лист чи кілька листів від викладача, наукового керівника чи працедавця;
часто окремо може бути винесений мотиваційний лист щодо даної програми, що, в принципі, є однією з основних частин аплікаційних документів.
Усі документи зазвичай заповнюються англійською мовою, яка повинна бути грамотною.
Тому доцільно готувати аплікаційні документи не в останній момент, а протягом певного часу. Якщо у вас є така можливість, дайте почитати хоча б мотиваційного листа носію мови, аби попрацювати над стилем документа і зрозумілістю.
Зауважте, ваші аплікаційні документи – це перше враження про вас, тому вони повинні бути блискучими!
Шукати навчальні програми та стипендіальні можливості можна в інтернеті.
Більше – Читати далі.