Чим живе Ківерцівський район та що турбує його мешканців добре знає депутат Волинської обласної ради Олександр Омельчук. Він цікавиться не лише поганими дорогами та відсутністю освітлення, а переймається й культурною спадщиною ківерчан.
Через те, що живе Олександр Омельчук у Прилуцькому, то чи не кожен місцевий мешканець має до нього передовсім два запитання: коли відремонтують дорогу на Сапогів і коли сільська рада приєднається до Луцька. В тому числі ці та інші запитання «Перший» адресував депутату для рубрики «Депутати в темі».
- Перш ніж стати депутатом, ви вже були самодостатньою людиною, мали свій бізнес. Для чого вам політика і депутатство?
- До того, як створити власний бізнес, я працював менеджером на фірмі, здобував досвід… Через два роки після започаткування власної справи я став депутатом Ківерцівської районної ради. Це якраз період, коли при владі був Янукович, я йшов позапартійним від «Батьківщини».
Якщо чесно, то ніколи не думав, що пов’яжу своє життя з політикою… Але в депутати пішов, бо бачив на прикладі Прилуцької сільської ради, на території якої я проживаю, несправедливість депутатського корпусу. Перш ніж оселитися в Прилуцькому, я взяв в оренду базу, і як тільки ми почали там працювати, ставилося стільки перешкод у роботі, це був суцільний жах…
Бувало, що за місяць приходило 30 перевірок. Усе робилося для того, щоб бізнес не розвивався. Я їх пережив, зрозумівши, що треба рухатися і захищатися. Як би це не звучало, але ставши депутатом районної ради, перевірки на моєму підприємстві закінчилися, щоправда не надовго, бо «Батьківщина» була в опозиції до Партії Регіонів, а це потягнуло за собою і обшуки, і «наїзди» податкової…
Лояльним до регіоналів я не став, не зламався, пройшов ці «тортури», Янукович втік… Я набрався досвіду в районній раді і пройшов до обласної.
- Чому проміняли «Батьківщину» на «УКРОП»?
- Не зовсім проміняв, бо був позапартійним, але мене не влаштовувало те, що лідери «Батьківщини» у Києві не могли дійти спільної думки, консенсусу, порозбігалися, як щурі… Поки Юлія Володимирівна була в тюрмі, вони її то підтримували, то зраджували. Це було не для мене.
Треба наводити лад зверху, бо риба гниє з голови. Я побачив несправедливість, сказав, що більше в політику не піду, але так склалося, що формувалася нова політична командна – партія УКРОП, на місцях потрібно було шукати лідерів. Партія довірила мені очолити ківерцівську районну організацію, щоправда я ніколи цим не займався, але у мене вийшло, бо станом на сьогодні ківерцівський УКРОП є одним з найкращих в області.
- Що коїться у вашому окрузі? Який він?
- Мій округ №15, охоплює села від Жидичина – Прилуцьке, Озерце, до Тростянця включно. Особливістю мого округу є те, що він розділений на дві частини. Одна – це прилеглі до Луцька села, інша частина – віддалені від обласного центру.
Працювати буває складно, бо ті, хто мешкає біля Луцька, є більш самодостатніми, вони думають по-іншому, користуються медичними та освітніми послугами міста…
А ті села, які розташовані за Ківерцями, у них немає цих благ та добробуту, зате є нагальні проблеми – дороги, освітлення, медичні установи, забезпечення ліками, віддаленість населених пунктів до супермаркетів, шкіл, садочків тощо.
Люди різні, але зі всіма доводиться знаходити спільну мову. До всього ж я є помічником народного депутата Ірини Констанкевич, з якою об’їжджаємо не лише мій округ, а й села всього Ківерцівського району.
- Як ви ставитесь до народних депутатів, які представляють Волинь у Верховній Раді? Чи не здається Вам, що більша їх частина просто відсиджуються в парламенті?
- Коли відбувалися вибори у 23-му окрузі, після смерті Ігоря Єремеєва, у багатьох людей були сумніви, чи справиться Ірина Констанкевич з обов’язками народного депутата. Я був її довіреною особою у Ківерцівському районі, тому добре пам’ятаю це.
Але вже сьогодні ті ж самі люди називають її дійсно народним депутатом, бо вона з народом. Тому, коли ми їдемо у якесь село, ми вже знаємо його проблематику зсередини. А от до інших нардепів, не усіх, але все ж маю зауваження, - вони не знають, що у селах є школи… Як?!
33 відсотки населення України проживає у сільській місцевості, то де ж тоді ці люди, на їхню думку, здобувають освіту. Наші нардепи відірвані від реального життя людей. Навіть приймаючи медичну реформу… От на кого вона націлена – на мешканців великих міст – Київ, Харків, Одеса, Дніпро, а для сіл – це просто катастрофа.
Про Гузя чув, що він «заводить» кошти на округ через соцеконом. Ірина Констанкевич за рік часу «завела» на округа 28 мільйонів гривень, які були розподілені між 71 об’єктом, що дуже втішає.
- Чи бачити Ви себе у Верховній Раді?
- Почнімо з того, що вибори до Верховної Ради не на часі, але якщо партія надасть мені мандат довіри, то я на 100% його виправдаю. Одноосібно я не можу прийняти таке рішення.
- Одним із шляхів вирішення проблем громади називають децентралізацію. В кінці жовтня на Волині було обрано голів та депутатів до 19 об’єднаних територіальних громад. Ви – прихильник децентралізації?
- Політики нав’язали цю гру вже давно і ми змушені її грати. Вже давно мова велася про укрупнення, зменшення кількості сільських рад, зменшення корупційної складової…
Нам не дали головного – знаряддя. Волинь не має потужних виробництв, як, наприклад, на сході чи півдні України. Розумію, коли на території сільської ради є завод і до бюджету громади надходить 100 мільйонів гривень, тоді можна, як в Польщі, будувати басейни, відкривати школи, садочки, амбулаторії…
Ми не можемо ФАП відремонтувати, забезпечити його елементарними ліками чи танометрами, зате гучно говоримо про децентралізацію. Це непогана реформа у тому плані, що громади напряму отримують субвенції від держави і можуть вирішувати найнагальніші проблеми – освітлення, дороги, ФАПи, будинки культури.
От візьмемо Ківерцівський район. Вже є створені дві громади – Жидичинська та Цуманська, очолили які, до речі, представники УКРОПу. Ці громади життєдіяльні, в Цумані є держлісгосп, який до останнього часу був головним платником податків до районного бюджету.
Тепер цей лісгосп сплачуватиме лише до об’єднаної громади. Ківерцівський район вже стає не життєдіяльним, бо практично бюджет району формувався завдяки цьому підприємству.
Стосовно перспективи децентралізації, то всі ми знаємо, що нас чекає укрупнення областей, але невідомо, де буде Луцьк, бо наше місто поки програє Рівному. Крім покращення інфраструктури, Луцьку треба збільшити кількість населення та площу міста, а це можливо завдяки об’єднанню з прилеглими селами.
- А об’єднуватися, як показує досвід, прилеглі села не поспішають. Була можливість об’єднатися з Прилуцькою сільською радою, якби її голова не ветував рішення сільських депутатів і це при тому, що громада Прилуцького, Сапогового, Дачного, Жабки не проти…
- Тут проблема в голові сільської ради, який на останній сесії в присутності камер назвав прізвище людини, яка, як з’ясувалося, за цим стоїть. Вусенко! Уся справа у тому, щоб затягнути вибори міського голови Луцька.
- Думаєте, «Самопоміч» ще не визначилася з кандидатом на посаду луцького мера?
- Мене мало цікавить життя інших політичних партій, головне у цій ситуації добробут прилуцької громади, яка, якщо бути відвертим, вже давно у Луцьку, – ми працюємо в Луцьку, возимо своїх дітей до шкіл та садочків, користуємося медичними послугами, громадським транспортом, то чому не можна узаконити цей «шлюб»? Бо голова та кілька його прихильниць баламутять воду.
Знаю з чуток, що між Арчибасовим та покійним Миколою Романюком була домовленість про те, що вони не будуть об’єднуватися до 2019-2020 року. Дане слово, а ще хороша заробітна плата, премія…
І байдуже на бажання чотирьох тисяч мешканців Прилуцької сільської ради, які хочуть розвиватися. Жидичин після об’єднання буде жити вже сьогодні, а Прилуцьке не живе і незрозуміло, коли почне. Бо сільський голова вже двічі ветував рішення сільради про об’єднання – це прецедент на всю Україну.
Депутати оголосили бойкот, зараз сесії відбуваються абияк, бо вони приходять на засідання, але не голосують. Життєдіяльність Прилуцької сільської ради призупинилася.
- То коли ж відремонтують ту славнозвісну дорогу у Прилуцькому на Сапогів, якою відмовляються їздити маршрутки та навіть таксі?
- Мова йде про так званий «проспект» Соборності, бо це вже не вулиця, а цілий проспект. До речі, це найдовша сільська вулиця у Ківерцівському районі, а може й на Волині. Але проблема з ремонтом не в громаді, а одній особі – сільському голові Валентинову Арчибасовому.
Як депутат обласної ради я вже тричі піднімав питання її ремонту на сесіях. Ця дорога мала ремонтуватися… Але кошти жодного разу не були виділені обласною радою.
Завдяки співпраці з Луцьком було виділено 2,8 мільйона гривень на ремонт вулиць Богуна і Наливайка, яка з’єднує 40-ий квартал і Прилуцьке. Щоб ремонтувати вулицю Соборності, потрібна проектна документація, яку має виготовити сільська рада, але проекту немає.
І я сумніваюся, що дорогу на Сапогів включать у перелік доріг, які підлягають ремонту, в наступному році. Єдиний вихід у прилучан – об’єднатися з Луцьком.
- Оголосити «імпічмент» Прилуцькому сільському голові можливо?
- Немає потрібної кількості голосів. Восьмеро депутатів виступають за зміни, бо хочуть, щоб їхні діти, внуки жили вже, а решту шестеро депутатів або проти, або утримуються.
- Як Вам нинішня каденція обласної ради? Комфортно почуваєтесь серед інших депутатів?
- Я завжди намагаюся у всьому шукати позитив. Розумію, що все тимчасово і будь-які перепитії з часом закінчаться. Ми йдемо прямо, дехто ходить довкола, наживає собі блага…
Ще жоден депутат від партії УКРОП не нажив якихось особливих благ. Ми працюємо чесно. Багато хто каже: «Ай, ви вже там накрали…». Я йшов до обласної ради, маючи матеріальний достаток, мені не треба красти.
З колегами з інших фракцій ми живемо дружньою сім’єю. Ми не б’ємося, як у Верховній Раді…
- Поговорімо про медицину Ківерцівського району. Знаємо, що у районній лікарні було відремонтована частина пологового відділення, інша частина виглядає вкрай вбого.
- Депутатом обласної ради, яка зайшла на місце Ірини Констанкевич, є Людмила Тимощук, яка до цього вже тричі була депутатом районної ради, і вона працює лікарем-гінекологом у районній лікарні, про яку ми говоримо. Скільки часу вона намагалася «вибити» гроші для ремонту пологового відділення…
На щастя, з обласного бюджету і частково з районного вдалося їх отримати і половину відділення відремонтовано. На черзі інша частина відділення, кошти на ремонт якого, вже є.
- В рамках децентралізаційних процесів, чи має майбутнє Ківерцівська районна лікарня?
- Думаю, на її базі сформують денний стаціонар, бо, вважаю, що повністю закрити її буде неправильним рішенням, зважаючи на те,скільки коштів вже вкладено в неї і скільки людей там працює…
Втрачати медичних працівників не можна, хоча простежується тенденція до того, що вони масово виїжджають за кордон, бо українські дипломи медиків є дійсними в Європі.
- В Олиці психіатрична лікарня функціонує в стінах історичної пам’ятки - в замку династії Радзивилів. Багато думок є з приводу того, чи доцільно там розміщувати психлікарню.
- Моя думка така: якби не психіатрична лікарня, то замку Радзвилів вже б не існувало або від нього лишилися руїни. Добре, що там є лікарня, яка підтримує існування історичної пам’ятки. Відмовитися від психлікарні не можна, бо, зважаючи на війну, багато людей повертається з неї з психологічними проблемами.
- Ви вже сказали, що невдоволені медичною реформою, яка стане катастрофою для сільського населення. Поясніть, чому так думаєте?
- Наш президент якось говорив про телемедицину на селі. Село сміється і боїться водночас, не розуміючи, яким чином здаватиме ті ж аналізи, - через монітори чи що?! В селах немає інтернету, хто цим повинен зайнятися…
На Волині половина населення – сільські мешканці, яким в майбутньому медичні послуги будуть недоступні. Я бачив розцінки на послуги – там суми карколомні…
Реформу треба було починати зі страхової медицини, тоді людина б не думала про те, чим заплатити за операцію чи за ліки. В США, Франції страхова медицина успішно працює і пацієнти не задумуються над тим, де взяти гроші, бо у них є страховка.
Тому в такому форматі, як є зараз, я негативно ставлюсь до медичної реформи, бо сам добре розумію, якщо ти зламав ногу, то треба 60-70 тисяч гривень, щоб її відновити.
- Не за горами прийняття бюджету українського і волинського зокрема. Експерти вже кажуть, що він буде песимістичним. Чи аналізували ви його проекти?
- Великі міста, міста обласного значення, які мають розвинену промисловість, будуть віддавати частину прибутку в Київ. А що віддасть Луцьк? Професійно-технічні училища перейдуть на утримання місцевих бюджетів, як і ФАПи, школи, дитячі садочки, будинки культури. Про яку життєдіяльність громади можна вести мову? Взагалі вважаю, що нинішня влада не зацікавлена у тому, щоб громади розвивалися.
Чому ми вже рік не можемо добувати законно бурштин, наповнюючи бюджети сіл, районів, області коштами, розбудовуючи їх?! І це питання швидше не до депутатів обласної ради, а до уряду, президента. Один багатіє – інший віддає останнє, - так не повинно бути, бо то вже якийсь 33-ій рік нагадує.
- Маючи успішний бізнес, розвиваючи його, як охарактеризуєте інвестиційний клімат Волині? Ви б хотіли вкласти свої гроші ще кудись?
- На жаль, головним сьогодні є не куди вкласти кошти, а як вижити, бо на сході війна. Я свідомо вживаю слово «війна», бо АТО – трохи не та назва. В умовах війни економіка повинна розвиватися стабільно, курс гривні коливатися в межах 8-12 гривень, а 26. Економіку загнали нижче плінтуса.
В Ізраїлі 30 років йде війна, а шекель як був на одному рівні, так і залишається. Дайте умови для розвитку бізнесу і він сам усе зробить.
- Потенційним наповнювачем бюджету області, районів, сільських рад чи громад Ви називаєте комунальне підприємство «Волиньприродоресурс». Про нього не говорив хіба лінивий… Скажіть і Ви, чому КП так активно створювали у минулому році, а зараз гальмується процес його роботи?
- Депутатська більшість в обласній раді підтримує діяльність «Волиньприродоресурсу». А гальмує голова Волинської ОДА і фракція БПП… Хто проводив обшуки на цьому підприємстві? Приїхали з Києва…
Гунчик – це виконавча гілка влади на Волині, якою керує президент. Чому він так робить? Бо не зацікавлений, щоб громада жила краще, бо бідними затурканими людьми зручніше керувати. Але не треба забувати історичний досвід Англії, коли з’явився Робін Гуд. Читай історію і роби висновки.
- Знаю, що про добрі справи не прийнято розповідали над міру, але все ж депутата Омельчука можна назвати благодійником?
- З 2014 року я допомагаю нашим військовим на фронті. Тісно співпрацюю з волонтерською організацією «Серце патріотів»: заправляю автомобілі пальним, купував військовим каски, бронежилети…
Нещодавно допоміг прилуцькому письменнику видати книгу про життя громади. Кошти з депутатського фонду, а це 50 тисяч гривень, переважно були надані людям на лікування. Хоча вважаю, що якщо є можливість допомагати, то це треба робити незалежно від того, депутат ти чи ні.
Переймалася проблемами Ківерцівського району Ірина Костюк