Співак та композитор Сергій Клим з Харкова переїхав влітку на Волинь. Живе з родиною в Нововолинську.
Про свій творчий шлях, зміни у житті та плани на майбутнє музикант розповів в інтерв’ю Бугу.
Сергій почав займатися гітарою з 14 років. Має музичну освіту. Його батько теж музикант – піаніст. Дружина – викладач вокалу.
До війни мав групу, з якою їздили по Україні: в Дніпро, Запоріжжя, Харків.
«Ми дуже багато грали, а особливо рок. Потім я працював особисто, робив сольні концерти і весь цей час писав багато пісень, – розповідає.
Коли почалася війна, почав писати військові пісні.
«Ми переїхали жити в Харківську область, п’ять місяців все було добре, а потім ракети. Нас розбомбили. Це дуже впливає на мізки і відповідно, відображається в піснях. Я сімейна людина, у мене двоє дітей, і з дружиною ми прийняли рішення виїжджати з Харкова. Як я й казав, ми жили добре, поки “русня” не вирішила бомбити поля, щоб залишити людей без врожаю. В нас дача була, біля якої через обстріли загорілися поля й ліси, полетіли вікна. Ми пересиділи бомбардування, зібрали швидко речі і виїхали. Потім ще повернулись разок, все позбирали, прибрали та побули там десь тиждень», – розповів чоловік.
Виїхали з Харкова 31 липня і поїхали на Волинь:
«У Харкові постійна канонада була. Вони, падлюки, починали бомбити вночі. Днем ти ходиш на ринок, займаєшся якимись справами, й до цього вже якось звик. А вночі ти спиш, і тут починається… А поряд з нашим будинком дуже багато було промзони. Дружина сказала, що більше не може тут знаходитись і ми прийняли рішення виїжджати. Серед моїх друзів, до яких я міг поїхати, хтось служить, хтось виїхав. А у дружини були дуже далекі родичі на Волині, куди ми й вирушили».
На Волині музикант з сімє’ю планує залишитися і розвиватися в музичній сфері. Зараз каже, з молодіжною організацією співпрацює, роблять благодійні концерти. Підпрацьовує Сергій також в місцевому ресторані – співає там.
У Харкові Сергій розмовляв російською. Але досить швидко, каже, перейшов на українську мову. Для нього це взагалі не було проблемою, зізнається:
«Моментально. Перейти на українську – запросто. Мені не було важко взагалі. У Харкові я розмовляв російською мовою, тому що у місті приблизно 70% російськомовних людей. Це українці, але російськомовні. Навіть якщо хтось говорить, що у Харкові «здрастє россия», нічого такого не було, немає і не буде. Молоді люди ненавиділи “русню” ще з далекого 2014 року. Але я вважаю за потрібне розмовляти українською мовою, не важливо де ти, на Волині, чи у Харкові, через що почав писати й виконувати свої музичні твори українською».
Пісні Сергія можна послухати в інстаграмі. Торік, перед війною, він зібрав студію звукозапису і вирішив зробити всі свої пісні професійно. У кінці січня закінчив саме. Справу довести до кінця не було вже можливості:
«Більше цієї студії нема. Туди прилетіло теж. Я встиг забрати усю техніку, яку закупив на той час, та привіз її сюди, до Нововолинська. Можливо, вдасться створити який свій осередок тут», – розповідає він.
Після перемоги України, каже музикант, навіть якщо повернеться до Харкова, де в нього залишився батько, теща, тесть, які розмовляють російською, писатиме пісні українською.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Найгірше, коли кажуть: «Ой, яка бідненька». Переселенка з Бахмута. ІНТЕРВ'Ю