26-ти річний сержант Іван Полуфакін на позивний «Азазель», командир бойової машини та штурмового відділення, 5-ї окремої штурмової бригади загинув 27.06.2023 в с. Іванівське, Донецької області внаслідок мінометного обстрілу позицій у зоні бойових дій.
Спогади про Героя опублікували на сторінці «Ангели на щиті» в інстаграмі.
Народився Іван в селищі Ратне. Через складні обставини з п’ятого класу навчався у школі-інтернат с. Сенкевичівка, Горохівського району. Після школи здобув робітничу професію тракториста в технічному училищі м. Берестечко. Завершивши навчання, шукав різні способи заробітку, адже самостійно потрібно було ставати на ноги. Останні роки працював за кордоном, де і застало його повномасштабне вторгнення.
Ваня повернувся додому, адже рідні йому люди були тут. Отримав повістку на районному блокпосту, пройшов медогляд і не маючи жодного військового досвіду, з 3 грудня 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації.
Трохи більше місяця проходив навчання у Рівному, далі 10 днів – у Києві, крайньою локацією була Донеччина.
На передовій Іван одразу ж включився в процес, адже в таких умовах неможливо гаяти час, неуважність могла коштувати життя. Почав працювати на собою і розвиватись у бойовій справі. Буквально за 10 днів до загибелі отримав кваліфікацію командира гранатометного відділення РПГ-7.
«Брат був дуже хорошою людиною, вірним другом та достойним командиром. Завжди всім допомагав, своїм хлопцям і не тільки... Безумовно робив все, що від нього залежало і навіть більше. Для нас він був опорою та підтримкою в будь-яких життєвих ситуаціях, так як батьків не стало. Ніколи не обтяжував своїми проблемами і переживаннями, але міг вислухати і розрадити всіх, хто того потребував. Для нас він був найкращим, та і від людей ніколи не чули нічого поганого.
Звичайно, нам хотілося б, щоб він був удостоєний звання Героя України або орденом за мужність, адже до останнього подиху виконував військовий обов’язок, залишався вірним присязі,беручи участь в обороні держави… Але і без жодних визнань та відзнак, Ваня - НАШ ГЕРОЙ НАВІКИ!» – розповіла сестра Ірина.
Поховали Героя у рідному селищі Ратне. Він назавжди лишиться в пам’яті сестер і брата, як вольовий, наполегливий, добродушний і люблячий Ваня.