Нещодавно ми пропонували увазі читальників підбірку застарілих слів та словосполучень ХVІ–ХVІІ століть. Сьогодні – слова й вирази, якими широко послуговувалися наші бабусі-прабабусі, народжені на початку (першій половині) минулого віку.
Ми сучасні користуємося ними все рідше, пише Хроніки Любарта.
Тому нині пропонуємо відновити ті слова у своїй пам’яті:
биз – через («йшла биз берег»), восенню – восени, всталося – залишилося, гет чисто – ущент, глядіти – доглядати за дітьми, голія (голій) – олія, до тої пори – донині, завше (завши) – завжди, зарика – зараз, тепер, крепкий – міцний, коб – щоб, лляти – наливати, малиї – малі, мляти – говорити, начати – почати щось робити, наче – інакше, там-во – он там, тепера, теперка, тупіро, типеричка – тепер, тиї – ті, тілько – тільки, тракт – шлях, дорога, тутечки, тутика – тут, футор – хутір, хутко – швидко, шмат – трохи.
P. S. На фото нижче – волинська родина Садових-Шнайдрів із села Брани на Горохівщині. Мова їхнього повсякденного спілкування була і, почасти, залишається яскраво насиченою означеними словами.