Страх втратити посади, корупція і нерішучість: військовий назвав слабкі місця вищого командування

Командир відділення у 92-й окремій штурмовій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка Леонді Маслов окреслив ключові проблеми українського військово-політичного керівництва, які, на його думку, перешкоджають ефективній боротьбі з російським агресором.

Відповідний допис він опублікував на своїй фейсбук-сторінці.

«Превалювання особистих (політичних, карʼєрних) інтересів над основною метою — перемоги тактичної і глобальної»

Військовий вважає, що командування на сьогодні більше зосереджене на збереженні своїх посад, аніж на тактичній чи стратегічній перемозі.

«Уся верхівка командування більше думає про те, як залишитися на посадах, які влаштовують (окрім Президента, для якого це питання вирішене відсутністю виборів у військовий час). Тому у критичних ситуаціях, які раніше були повʼязані з елементарним виживанням - життя, свобода, тощо — більше уваги приділяється формальностям, а не креативу. Ініціатива карана. Прогиб перед начальством превалює над авторитетом серед підлеглих, на початку війни такого не було, тоді головним був результат. Тепер треба маневрувати з перекладанням відповідальності на того, хто віддав наказ зверху, шляхом його буквального виконання, замість творчого», – зазначає Маслов.

«Абсолютна відірваність усіх ланок керівництва від реалій і небажання чути погані новини»

Чим вище посадовець, тим більше він ігнорує реальні проблеми, перекладаючи відповідальність за невдачі на підлеглих, вважає військоовслужбовець.

«Жоден командувач бригади, армії тощо не може повихвалятися, що його доповіді про проблеми наверх бути почуті. Жоден не може стверджувати про вчасну реакцію. А коли система побудована на ієрархії з багатьма ланками, то негайне вирішення питань просто унеможливлюється, бо воно гальмується на кожній ланці», – додає він. 

«Побудова усіх систем на радянських принципах контролю й на радянсько-російській стратегіі»

Зі слів Маслова, командування продовжує покладатися на бюрократичну та радянську модель ведення бойових дій, що дає ворогу можливість передбачати українські дії.

«Ворог нам навʼязує свої принципи ведення війни, а наші дії прогнозує по своїх підручниках, по яких сумісно з нашими генералами навчалося», – зауважує він. 

«Нерішучість»

Командири уникають самостійних рішень і чекають "згори" навіть тоді, коли час на це обмежений: 

«Лячно проявляти ініціативу, коли від тебе її не очікують і не заохочують. Тому більшість вищих керівників тупо чекають якось «затвердження», «узгодження», навіть коли на це нема часу». 

«Недолуга політика у використанні професійних кадрів»

Кадрові рішення, каже Леонід Маслов, часто залежать не від компетентності, а від лояльності до керівництва та від піару. Додає:

«Особисто чув, як одне тупе нині генеральське (герой України до речі) ще у 2015 році наставляло своїх підлеглих: «неважливо як ви воюєте, головне як ви це документуєте».

«Корупція у постачаннях»

«Існує безліч осіб, які системно крадуть на забезпеченні. І шкода від них не стільки матеріальна, скільки відверто зрадницька — армія отримує не найкращу зброю чи амуніцію, а ту, де більше відкат», – підкреслює військовий. 

З його слів, неефективні державні закупівлі та відкатна система заважають армії отримувати якісне спорядження, перекладаючи критично важливі поставки на волонтерів.

«Відсутність системної дисципліни»

Проблему з дисципліною часто ігнорують, а військова поліція займається нею формально. 

«Десятки тисяч дезертирів перебувають в бігах, а ВСП тим часом перевіряє техпаспорти на автівки чи опікується трофейною зброєю. Вони лише заважають воювати. Питаннями військових злочинів опікуються прокурори і судді, які жодного дня не були на жодному фронті», – додає Маслов. 


#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Волинь втратила ще одного мужнього захисника