Ця історія добра та людяності розпочалася з пересланого відео й запитання «Чи можете допомогти?».
Написав очільниці КП «Луцький зоопарк» Людмилі Денисенко Олександр Козлюк, який працює заступником директора в Медичному центрі реабілітації учасників бойових дій Луцької міської територіальної громади., – пише Район.in.ua.
«Ми не мали права не відреагувати. Бо розуміли: ці птахи можуть загинути будь-якої миті», – пригадує співрозмовниця.
Олександр Козлюк каже: він увесь час підтримує тісний зв’язок із багатьма воїнами з Волині, бійцями 100-окремої бригади територіальної оборони. Бо ж чимало з них – друзі та знайомі з цивільного життя, які з початком повномасштабного вторгнення росії стали на захист України.
Рік бригада оберігала наші рубежі від ймовірного вторгнення Білорусі. Коли градус напруги спав, то із весни 2023-го бійці – на найважчих напрямках протистояння ворогу на сході країни.
«Й от – приходить мені з Бахмута відео. На ньому – як підгодовували тим, що знаходили, декоративних голубів. І одразу ж – нарізка завдань, з-поміж яких – знайти, хто допоможе вивезти птахів.
Звичайно, я переадресував це питання на наш зоопарк, який, як не раз про них писали, з початку повномасштабного вторгнення бере активну участь у порятунку тварин. І власне так почалася ця волинська «спецоперація», – розповідає Олександр Козлюк.
«На відео – під звуки обстрілів та вибухів різної гучності наші воїни годують десятки птахів, які, хоч і перебували на вільному льоту (тобто не закриті у клітках), але далеко від свого житла не мандрували. Адже приручена людиною жива істота вже сама у природі не виживе. І, підкоряючись набутим інстинктам, голуби залишалися там, де їм давали їсти-пити.
Ми знаємо, яке пекло місяцями тривало під Бахмутом. Звичайно, що їжа для птахів була не завжди. Також військові не могли ходити до покинутої голубівні щодня з низки причин, які є на фронті. Та і перебування пернатих в епіцентрі воєнних дій щохвилини загрожувало їхньому життю.
Я лише можу припустити, що власники колекції виїхали, випустивши перед тим птахів. Тож питання, Чи рятувати, після побаченого не ставила. Одразу почала думати, ЯК це зробити», – пригадує той день весни 2023-го Людмила Денисенко.
Найперше вона почала шукати волонтерів із Луцька, які б їздити з допомогою до Бахмута. Так вийшла на чоловіка на ім’я Ігор. Пояснила ситуацію. Він погодився допомогти. Тож йому передали порожні клітки, допомогли з пальним і почали готувати у зоопарку вольєри.
«Вірила, що все вдасться. Це мотивує. Поки це все організовувалося, наш «трикутник» – я, волонтер Ігор та воїн Микола Дацюк, який опікувався птахами, – перебували на постійному зв’язку. Адже паралельно вирішувалося чимало поточних проблем, яких не можна було передбачити. А від цього в цілому залежав успіх порятунку», – розповідає очільниця зоопарку.
Відлов голубів у клітки для перевезення теж зорганізували наші воїни. Директорці зоопарку вдалося зв’язатися з бійцями 100-ї бригади і проінструктувати, як це можна зробити, аби не спричинити значного стресу для пернатих. Отож, голубів посадили у бус і повезли на Луцьк.
«Переживали. Але, на щастя, доїхали нормально усі, навіть почали у дорозі робити перші кладки яєць. По прибуттю ми помістили птахів на 3-тижневий карантин. Спостерігали за ними, за станом здоров’я, за тим, які є утворені пари. З врахуванням останнього, до речі, розселили по трьох вольєрах на нашій території. Зараз ці голуби – частина колекції, доступна до огляду», – уточнює Людмила Денисенко.
У зоопарку нині мешкає 68 голубів з-під Бахмута, які належать до майже двох десятків порід. Такого різноманіття та кількості цих пернатих у колекції зоопарку ще не було.
«Але навіть через це – дуже двоякі почуття. Ми раді, що птахів спільними зусиллями вдалося врятувати, що тут, у Луцькому зоопарку, є можливість забезпечити їм гарні умови проживання.
Але – так боляче від усього того, що приніс нашій землі, зокрема і тваринному світу, «русій мір». Зоопарк прийняв на початках до себе на утримання кілька десятків тварин і птахів із домашніх колекцій, оскільки їхні господарі виїжджали за кордон. Усі ці домашні улюбленці – досі у нас.
Ми долучалися до допомоги зоопаркам, які перебували в окупації, брали на перетримку їхніх підопічних. Також неодноразово ставали посередниками, коли доводилося рятувати тварин, яких ми не могли прийняти у себе (адже у нас – проблема з відсутністю вільних площ). Маємо підопічних, постраждалих від війни, що прибули до нас із Центру порятунку диких тварин Наталії Попової.
Усього так одразу і не пригадаю. Нові виклики та завдання – щодня. Однак ми працюємо з непохитною вірою в перемогу. Бо у проблем – одне спільне: право на вільне щасливе життя у нас захотіла забрати росія. І вирішення одне – здолати ворога. Далі ми зі всім впораємося», – впевнена Людмила Денисенко.