У віддаленому селі Сваловичі на Камінь-Каширщині - 12 місцевих жителів. Тут немає ні традиційного магазина, ні медичного пункту, ні школи чи дитсадка.
Як розповів Суспільному Любешівський селищний голова Олег Кух, Сваловичі — це автентичне село, де місцева архітектура завмерла на 50-60 роках минулого століття.
«Хтось з дітей забирає батьків чи виїжджають на лікування. Буває 10 людей живе, зимою залишається вісім жителів.... Декілька десятків років тому проживало більше 50 осіб, там була початкова школа, була інфраструктура, магазин працював», — каже посадовець.
Продукти в село привозять на автівці, взимку подеколи трактором
Місцеві збираються у центрі Сваловичів. Раз на тиждень автівкою продукти сюди привозить разом із чоловіком колишня староста села Віра Матейчик. Власниця пересувного магазину каже, що продукти привозять людям на замовлення.
Привезені товари розкладають на дерев'яному столі, щоб кожен міг обрати необхідні продукти на тиждень. Зі слів Віри Матейчик, взимку, коли переметає дороги, возять трактором.
«От дзвонять, кажуть: привизіте молока! В нас корови в селі тримають. Люди стариї вже, по 80 років. Людям, що старим треба – молоко, масло, сметану, сир – отакі продукти. Ми вже їздимо із 13-го року», — говорить жінка.
У колишньому магазині, який колись був у селі, працював Василь Шукалович. Нині ж «магазин на колесах» — це вся інфраструктура, бо навіть автобус до села вже не їздить, говорить чоловік.
«У Бучин (сусіднє село — ред.) ходив у школу. У тих часах була перспектива. Треба було раніше зробити було дорогу, в 60-х роках. Були тут ферми, були корови, телята, все було... Просто упущєніє було держави, що це село не підтримали», — каже волинянин.
Після закупки селяни розходяться по хатах розкладати продукти. Буханець хліба принесла додому, поклавши в морозильну камеру, місцева жителька Марія Труш. Цього, каже, вистачає на тиждень-два до наступного приїзду «магазину на колесах».
Марії Микитівні — 77 років. Живе сама, дітей не має. У Сваловичах волинянка живе 44 роки, сама ж уродженка села Великий Курінь, що за декілька сіл звідси.
«Вийшла заміж, працювала тут, вийшла на пенсію, а зараз доживаю до смерти», — сміється жінка.
У селі, що розташоване серед боліт та лісів, омите річкою Припять, зі слів волинянки, кількість населення стрімко скорочується.
«Село вимирає. Раніше було багато людей. Я приїхала сюди, то була молодьож, були й виряжини, були свадьби. А тепер нема нігде нікого», — додала жителька Сваловичів.
На життя у селі Марія Труш не скаржиться, а єдине, що бентежить — це те, що в селі немає медика:
«Мєдік єсть і в Хоцуні і в Люб'язі, а до нас нема мєдіка. Нас тут ще скільки? Чотири жінки. Три! Але діти їх забирають на зиму туда».
Їхати зимувати до райцентру 85-річну Катерину Турко вмовляють рідні. У Сваловичах вона живе сама.
«Вдома найлуччє. Тепер бо зна, яка зима буде. Знов хочуть забрати. Я не вгадаю, що робити», — говорить пенсіонерка.
Коли у Сваловичі до пенсіонерка приїжджають діти й онуки, каже Катерина Турко, то в неї — повна хата гостей.
Онук Сергій розповів: збирали в лісі гриби — польські й маслюки.
«Всі люблять рибалку, по гриби сходити, але зараз не грибний такий сезон. А так відпочити тут класно, тихо! Подобається», — сказав чоловік.
Село, у якому знімали фільм
Побут Сваловичів зафільмували в оскароносній стрічці, яку в селі знімали шість років тому. Акторами для масових сцен, розповів уродженець села Володимир Труш, стали й самі сільські жителі.
З його слів, окремі хати й декорації в селі ще залишилися.
«Чехи знімали, наші місцеві були задіяні люди, артисти були з Голлівуда даже. Стовби електричні знімали, хати що криті шифером, очеретом накривали під старину. Бачили той фільм, «Пофарбоване пташеня» зветься. Декорації робили, хату нову збудували і по сценарію спалили її вночі. Цікаво було, з'їжджався весь район дивитися як знімають», — додав волинянин.
Як зазначив Любешівський селищний голова Олег Кух, до 2022-го на відвідування села Сваловичі був величезний попит, який з початком великої війни дещо зменшився. Попри це, каже посадовець, туризм розвивається.
«Сьогодні там систематично організовуються сплави на байдарках і каяках, приїжджають немісцеві рибалки порибалити. Купують вихідці зі Сваловичів чи з нашої громади земельні ділянки або старі сільські будинки, які реконструюють і використовують в літній період для відпочинку», — додав Олег Кух.