Петро Царик народився і виріс в селі Заставне, що в Литовезькій громаді. Батько покинув сім’ю, коли він був ще маленьким, тож виховувала Петра мама – Любов Леонтіївна – сама. З юних літ вона вчила сина любові до рідного краю, України. Коли у 2014 році росіяни зайшли на українську землю, не роздумуючи, Петро добровольцем поїхав на Схід. Пішов воювати й коли почалася повномасштабна війна, розповідає Слово Правди.
Петро був дуже працьовитим і мав умілі руки. За що не брався, все міг зробити. Особливий потяг ще з дитинства мав до різьби по дереву. Це захоплення переросло у справу, яка приносила чоловіку заробіток. Коли одружився з Тетяною з сусідніх Осмилович, і в пари народилися дві донечки, ремесло приносило хороший дохід в молоду сім’ю. Нині їхнє подвір’я прикрашають напрочуд гарно оздоблені надвірні споруди, зроблені Петровими руками.
Татів хист передався і старшій донці Анні, яка чудово малює. Вона вже не раз, незважаючи на зовсім юний вік, розробляла цікаві ескізи для оздоблення ліжок, шаф, інших виробів, які на замовлення робив її татусь.
Після АТО Петро Царик повернувся додому, придбав столярні верстати, інший реманент і сповна віддався улюбленому заняттю. Замовників у вправного майстра не бракувало. Не знав тоді, що йому знову доведеться повернутися на Схід. Тільки уже на повномасштабну війну.
З перших годин нападу росіян на Україну разом з близьким товаришем Ігорем Модіним, який переїхав із сусідніх Заболотець до їхнього села, одружившись на місцевій дівчині, зібрали активістів і, маючи бойовий досвід, почали організовувати блокпост, розповідати, що і як треба зробити найперше. А вже наступного дня у числі перших були з Ігорем біля військкомату для реєстрації добровольцем. Бойові дороги Петра Царика пролягли через найгарячіші точки – Бучу, Ірпінь. Тоді вдалося вийти з того пекла живим.
Петро дуже важко переніс звістку про загибель у березні на Миколаївщині Ігоря Модіна, який також добровольцем пішов на війну, залишивши вдома молоду дружину Ірину та п’ятирічну доньку Юлію.
На жаль, ворожа куля торік у травні неподалік села Завгороднє Ізюмського району, що на Харківщині, обірвала життя і 33-річного Петра Царика.
Нещодавно дружині Петра Царика Тетяні та донькам Анні і Богдані вручили його бойову, на жаль, посмертну нагороду – орден «За мужність» III ступеня.
Таку ж нагороду трохи раніше отримала і сім’я Ігоря Модіна. Ці реліквії тепер на найпочесніших місцях у сільських оселях, як незабутні згадки про синів, чоловіків і батьків, які віддали життя за Україну.
Читайте також: Хлопці йдуть в бій, їм потрібні «очі»: волинян просять допомогти зібрати гроші на дрон