У серці війни, під звуки пострілів і відлуння вибухів, старший солдат Роман Стрелківський, на псевдо «Брат», знайшов свою справжню мету.
Його історію написали на сторінці Регіонального управління Сил територіальної оборони «Захід».
З початку повномасштабного російського вторгнення Роман служить у 105-ій окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ, виконуючи бойові завдання на Сумщині, Харківщині, раніше в Куп'янському та Лиманському районах.
У цивільному житті Роман розпочав свою кар'єру як учитель фізкультури, пропагуючи здоровий спосіб життя серед молоді. Працював у Тернопільській загальноосвітній школі №18, Великогаївській ЗОШ, у школі села Соборне. Його пристрасть до спорту виявилася не лише у класах, а й на змаганнях з пауерліфтингу та гирьового спорту серед любителів де він не раз здобував призові місця.
Я не міг стояти осторонь, коли почалася війна та моя країна потребувала допомоги, – згадує «Брат». Це не лише обов'язок, це моя відповідальність.
У бою під Масютівкою Роман отримав поранення, але це не зламало його дух. Зараз, перебуваючи на службі, він продовжує виконувати свої обов'язки, намагаючись знайти час для роздумів про своє майбутнє.
Я завжди мріяв повернутися до тренування, до дітей, та як все складеться час покаже. Війна забрала багато, але мрія залишилася. Я хочу показати молоді, що, незважаючи на труднощі, завжди є шлях вперед. Тому після української перемоги розповідатиму з власного досвіду молоді про боротьбу нашого народу проти ворога, який ступив на нашу землю.
За свою відвагу та зразкове несення служби Роман отримав кілька нагород, включаючи відзнаки від ОТУ «Суми» та міністра оборони «За поранення». Проте, найбільша нагорода для нього – це можливість повернутися додому і навчити дітей, які, сподівається, стануть наступним поколінням захисників.
Слова Романа звучать як заклик до дії для кожного, хто пережив цю війну:
Не втрачайте віру в себе та в майбутнє. Зможемо перемогти та відбудувати нашу країну, якщо будемо єдині. А це неодмінно станеться.